Створення віртуальної реальності потребує чималого досвіду. Unity-розробнику, Дімі Кодлубовському, що працював над додатком Україна 360 для Міністерства інформаційної політики та віртуальними уроками англійської для шкіл у Південній Кореї, точно є чим поділитись.

VR-проекти

Після співпраці з державними інституціями та фрілансу, я прийшов до Beetroot на позицію Unity-розробника. Тут я працюю над декількома проектами, поміж них — AR-додаток. Ми створюємо його, аби продемонструвати можливості ARKit, що презентував Apple. По суті, це гра у хованки, де хтось закопує скарб, а хтось шукає. Додаток дуже цікавий, але є ще один, який мене особливо надихає. Це проект, що допомагає людям подолати страх публічних виступів. У розробці беруть участь спеціалісти, які достеменно знають, як можна допомогти людям позбутись своїх фобій за допомогою наукових методів. У цьому додатку люди занурюються в атмосферу реального виступу, бачать перед собою публіку та виконують інструкції, що їх ми розробили разом із нашими спеціалістами.

За межі реальності

Віртуальна та змішана реальності — це доволі сирі сфери. В них постійно щось відбувається, з’являються нові технології, нові девайси, нові можливості. Щоб слідкувати за всіма новинками, я зазвичай дивлюсь різні конференції та презентації, що їх влаштовують великі компанії, на кшталт Oculus, Unity та Magic Leap.

Сказати, що мене захоплюють технології віртуальної та змішаної реальності, — нічого не сказати. Такі проекти дають приголомшливий досвід повного занурення в інший світ. Користувачі можуть поглянути на все очима розробника, побачити, що він хотів їм донести, вийти за межі звичної реальності та подивитись на неї з іншої точки зору. Це справді надихає.

Авжеж, у роботі з віртуальною реальністю є свої труднощі. Мені доводиться використовувати third-party libraries, а не офіційні бібліотеки грального двигуна. Але я не вважаю це за мінус, скоріше — це можливість розвиватись. В цілому, це дуже цікава сфера.

У розподіленій команді важливо навчатись та спілкуватись

Я працюю у дуже сильній команді, частина якої знаходиться за кордоном. Я постійно чогось вчусь у своїх колег, але, як в будь-якій іншій розподіленій команді, іноді виникають складнощі. Ви маєте бути єдиним цілим, незважаючи на відстань. Треба розуміти, що від тебе вимагається, суть конкретного завдання та глобальну ідею продукту. Тому я докладаю максимум зусиль, щоб залишатись із командою на одній хвилі.

Така робота має безліч плюсів і трошки мінусів. Почнемо з того, що бути частиною розподіленої команди апріорі надзвичайно круто. Ти вчишся знаходити спільну мову з різними людьми, вчишся бути винахідливим, коли тобі потрібно терміново отримати інформацію від людини, до якої ти фізично не можеш підійти та потеревенити. Ще один плюс — доступ до технологій. У людей, що працюють у Швеції, є можливість отримувати моментальний доступ до нових технологій. Тобто в Україні ми навіть не можемо купити новий iPhone, щойно він входить, а вони можуть придбавати будь-які новинки. Така прогресивність веде до наступного плюсу — вони не бояться ризикувати. Вони постійно пробують щось нове, використовують нові технології, нові підходи в роботі. У порівнянні з компанією, що співпрацює з державними установами, де я раніше працював, це взагалі інший світ. Звичайно, є деякі складнощі. Наприклад, необхідність постійно синхронізуватись із командою. Потрібно весь час писати, що ти робиш, цікавитись, що роблять вони. Одним словом, у чатах ми проводимо багацько часу.

Культура компанії має допомагати, а не відволікати

Мені подобається культура Beetroot. Тут працюють відкриті, позитивні люди, що дозволяють вам бути тими, хто ви є. Наш клієнт має свою культуру, вони теж дуже привітні, але, водночас, хочуть отримувати результат, що цілком зрозуміло. Beetroot створює таку атмосферу, де ти не мусиш відволікатись на дрібниці та можеш сфокусуватись на проекті та досягти результату. Спочатку підлаштовуватись під культуру клієнта було непросто. На перших стенд-апах, коли я бачив юрму незнайомих людей на відео, то взагалі не міг зрозуміти, над чим вони працюють, що мають на думці. Але потім ми роззнайомились, збагнули, хто за що відповідає, і все стало добре. Гадаю, кожен новий співробітник проходить такий собі період турбулентності, тільки-но в розподіленій команді все відбувається в онлайн-режимі.

Тим, хто хоче працювати з VR-AR

Якщо ви хочете почати працювати з цими технологіями, вам, в першу чергу, треба подумати, який результат ви прагнете отримати, над якими проектами працювати. Для цього потрібно вивчати гральні двигуни. Зараз на ринку є два конкуренти — Unreal та Unity. Вони більш-менш схожі, але мають певні відмінності. Після того, як ви оберете двигуни, треба підтягнути базу мови програмування. Для Unity це буде C#, а для Unreal — C++. Також важливо мати хоч якісь девайси, щоб тестувати свій додаток. На щастя, для початку можна купити дуже дешеві окуляри Google Cardboard. Вони збираються з картону, пари лінз, резинок та магнітів. На все це піде щонайбільшеп’ять хвилин — і ось ви вже маєте девайс віртуальної реальності.

Тим, хто хоче приєднатись до розподіленої команди, я б рекомендував не боятись такого досвіду. Спочатку може бути незвично — не бачити клієнта вживу, а тільки по ту сторону монітору. Але це відчуття швидко минає, та ви розумієте, що завдячуючи новим технологіям та щоденному спілкуванню кордони між країнами зникають, та можна легко співпрацювати з людьми по всьому світу. Це надзвичайно круто. Я вперше відчув таке екзистенційне потрясіння, коли працював на фрілансі. У якийсь момент я подумав: ось я сиджу в Україні, спілкуюсь із людиною, що зараз знаходиться у Південній Кореї, між нами тисячі кілометрів, але ми все одно разом створюємо щось надзвичайне. Я не думаю, що хотів би повернутись до звичайного офісу. Робота без кордонів та бар’єрів дарує зовсім інші відчуття, допомагає розширити власну свідомість та після неї складно повернутись до чогось буденного.