Case Study: Хто такі full-stack розробники та чому вони круті

Катерина Зоріна, full-stack розробниця у Beetroot, розповідає про те, як універсальні спеціалісти допомагають командам бути ефективнішими, та що робити тим, хто теж хоче стати багатопрофільним девелопером.

Як все починалось

Я полюбила точні науки ще у школі. У мене був крутезний викладач фізики, і здебільшого,  я завдячую своїм захопленням технічними предметами саме йому. Коли прийшов час обирати вуз, я не вагаючись подала документи до декількох технічних вишів і вступила до Харківського університету радіоелектроніки. У мене ніколи не виникало дивних відчуттів з приводу того, що я, дівчина, вивчаю автоматизацію процесів на виробництві. Але, треба зауважити, що на нашому курсі взагалі було багато дівчат — десь 30-40 % від усіх студентів. Тому ми почувались комфортно. А ось сусідній радіотехнічний факультет був зовсім інший — там на весь курс було тільки 3-4 дівчини.

Коли я вступала до університету, то взагалі не мала досвіду в написанні складних програм. Потім потрошку навчилась та вирішила писати курсову на Java. Мені дуже сподобалось працювати над практичною частиною. Тому я збагнула, що хочу й надалі програмувати, та почала розбиратись з C#, на якій зараз і пишу. На щастя, у мене було досить ресурсів — сайтів та книжок — тому мені було легко вивчити все самостійно.

Далі — робота

Мені пощастило з моєю першою роботою — там були дуже цікаві технології та досвідчені спеціалісти, в яких я багато чого навчилась. З того часу пройшло вже шість років. Зараз я працюю у Beetroot на проекті Zwapgrid. Це платформа для стрімінгу даних між різними системами, клієнтами чи партнерами. Я займаюсь розробкою нового функціоналу та підтримкою існуючого. Власне, в мене є визначений набір технологій, із якими я працюю вже багато років. Одними з базових технологій є ASP.NET MVC, ASP.NET Web API, ASP.NET Core, Entity Framework Аngular JS та Angular. Також я маю досвід роботи MS Sql Server та MongoDB.

Хто такі full-stack розробники та чому вони круті

Особливість full-stack розробників полягає в тому, що вони можуть працювати з будь-якою частиною проекту незалежно від того, чи пов’язана задача зі змінами на front-end або back-end. Тобто, full-stack девелопери мають володіти вкрай різноманітними знаннями. Але зазвичай, зважаючи на специфіку проекту та особисті вподобання, такі багатопрофільні спеціалісти мають більш глибокі знання, скажімо, back-end технологій, ніж розробки front-end частини, або навпаки. Тому, коли клієнти починають шукати full-stack спеціаліста на свій проект, вони мають дивитись на співвідношення досвіду, що розробники мають із front-end та back-end технологіями, та на специфіку самих задач.

Full-stack розробники можуть бути надзвичайно корисними для команд. По-перше, така багатопрофільність дозволяє нам краще розуміти код та розбиратись в архітектурі проекту. Окрім цього, ми однаково добре розуміємось на логіці як front-end, так і back-end частин проекту. Таким чином, оскільки може виникнути ситуація, що хтось з команди йде у відпустку чи бере лікарняний, робота не зупиняється, бо інші легко можуть підхопити проект на будь-якому етапі.

Тим, хто хоче стати full-stack розробниками

Щоб почати працювати зі стеком технологій, з яким працюю я, треба вивчити основи. Наприклад, можна почати з мови C#. Зараз досить просто знайти усю необхідну інформацію для самостійного вивчення, якщо вам підходить такий метод. Я можу порадити Pluralsight — це онлайн-ресурс, який агрегує в собі неймовірну кількість різних відео-уроків про мови програмування та різні фреймворки. Навчання там платне, але контент дуже якісний. Якщо ви розглядаєте безкоштовні ресурси, то зверніть увагу на Microsoft Virtual Academy.

Після того, як ви вивчите основи, оберіть напрямок, в якому бажаєте рухатись — desktop, web або mobile розробка. Потім на основі власних вподобань чи рейтингу технологій та фреймворків, можна обрати кілька для подальшого вивчення. Якщо ви вирішите працювати з Microsoft за напрямком web, то вам стануть в пригоді такі фреймворки, як ASP.NET MVC, ASP.NET Web API, ASP.NET Core. Якщо ви хочете працювати з front-end, то доведеться почати з вивчення JavaScript/TypeScript. Але не витрачайте занадто багато часу на теорію — хоч теоретична частина є необхідною, основні знання ми отримуємо під час роботи над реальними задачами.

Пряма комунікація з клієнтом надзвичайно корисна

На початку роботи в складі розподіленої команди я стикалась з певними складнощами, але то були позитивні челенджі — вони допомагали мені поглиблювати знання та продовжувати розвиватись. Але мені завжди подобалось, що робота в нашій команді побудована на прямій комунікації з клієнтами. Як на мене, це величезна перевага роботи в Beetroot.

Наші клієнти знаходяться у Швеції, тож різниця в часі між країнами невеличка. Коли в нас виникає якесь питання, ми одразу можемо зв’язатись з рештою своєї команди та все обговорити. Ми дотримуємось політики чесності та прозорості. Тому можемо висловлювати всі свої думки щодо проекту, навіть якщо вони не збігаються з поглядами більшості. І завжди намагаємось знайти рішення, яке задовольнить усіх.

Крім того, спілкуючись з клієнтами, ми класно прокачуємо свою англійську. У Швеції всі дуже добре володіють цією мовою, оскільки засоби масової інформації, такі як телебачення та радіомовлення, зазвичай транслюються не тільки шведською, але й англійською мовою. Тож разом із ними ми теж постійно вдосконалюємось.

А ще, пряма комунікація допомагає клієнтам краще розбиратись в тому, що відбувається в команді. Вони можуть бачити прогрес кожного учасника, нашу продуктивність та результати роботи без втручання третіх осіб. Таким чином будується сильна команда, де кожен почувається на своєму місці.

До речі, зараз у Beetroot якраз відкрита вакансія Full-stack девелопера. Клікай на посилання, щоб дізнатись більше. Можливо, це робота якраз для тебе?

Бізнес “по-шведськи”

Уявімо на хвилиночку чарівливий сонячний день десь у 10-му сторіччі. Ви тільки-но закінчили дубити шмат оленячої шкіри, як до вас підійшов знайомий алхімік та питає: “Чуєш, друже, а що ти думаєш про шведів?”. У цей момент у вас, мабуть, стався невеличкий серцевий напад, адже в ті часи шведи асоціювались із лютими вікінгами у смішних рогатих капелюхах. Імідж сучасних шведів не має нічого спільного ані з люттю, ані з рогами. Ми уявляємо їх ладними та білявими іноземцями, що полюбляють лагом, толерантність та оселедця. Але такої характеристики навряд чи вистачить, щоб розібратись із культурними особливостями скандинавських країн.

Зараз, коли мандрувати Швецією стало набагато безпечніше, ніж то було у 10-ому сторіччі, потік українських туристів неабияк зріс. Шведська культура захоплює нас своєю незвичайністю, хай навіть вся цікавість зводиться до перегляду серіалів на кшталт Вікінгів чи Мосту. Але ми поки що дуже мало знаємо про те, як воно — працювати у шведській компанії. Тобто, ось ми якраз добре знаємося на цьому та готові вам про все розповісти.

Лагом

Почнемо з лагому. Декілька років тому стало модно жити, як скандинави. Першим великим трендом був хюґе, а коли його популярність почала вщухати, на сцену вийшов лагом. Це шведське слово, що означає “не дуже багато, не дуже мало, якраз достатньо”. У якийсь момент лагом зі звичайного терміну перетворився на цілісіньку життєву філософію.

Правда в тому — барабанний дріб, — що не всі шведи будують бізнес за принципом лагому. Це не панацея, та стрімка популярність слова не означає, що шведи “лагомлять” з ранку до ночі. З іншого боку, у Швеції дійсно багато уваги приділяють підтримці здорового балансу між особистим життям та роботою.

З 2015 року шведські організації експериментували з 6-годинним робочим днем. Ці експерименти обмежились декількома компаніями, але результати були непогані, тому шведи продовжують шукати альтернативні підходи до роботи.

Навіть у найконсервативніших офісах постійно затримуватись на роботі не вважається приводом для гордості. Шведи знають, які наслідки матиме емоційне вигорання, тому намагаються більше часу проводити зі своїми рідними та друзями.  Вони завжди можуть залишитись вдома, якщо хтось з їхніх дітей захворіє (шведською така практика зветься Vård av Barn). До того ж, шведські компанії мотивують своїх співробітників не забувати про фізичну форму та проводять в офісах годину фітнесу.

Авжеж, деякі шведські підприємці не надто вміють підтримувати здоровий баланс та продовжують працювати навіть у плацкартних вагонах потягу Київ-Одеса (це ми зараз на засновників Beetroot натякаєм). Але, в цілому, якщо ви працюєте у шведській компанії та йдете з роботи раніше, щоб подивитись шкільну виставу свого пуцьвірінка, ніхто з колег вас не засудить. Можливо, саме тому Швеція займає таку високу позицію у переліку найкращих країн для роботи.

Командна робота

Шведи полюбляють командну роботу. Полюбляють проводити довгі години за обговоренням всіляких штук, а потім ще стільки ж — за прийняттям колективних рішень. Звичайно, це дуже стереотипна картинка, але вона має зерно істини. Багато шведських компаній побудовано за принципами пласкої організації та відсутності ієрархії. Традиційні межі між керівниками та підлеглими тут дуже розмиті. Для нас, людей, що виросли у пострадянських країнах, такий підхід може здаватись незвичним. Хоча українські компанії теж потроху запроваджують схожі практики, більшість наших організацій все ще працює за традиційною бізнес-моделлю.

Для шведів важливим є не тільки прийняття рішення, але й досягнення консенсусу в команді. Вони дослуховуються до всіх співробітників, не зважаючи на їхню посаду. Тому у шведських компаніях часто складається дуже неформальна атмосфера. Будь-який інтерн може дозволити собі перервати боса, якщо йому на думку спала геніальна ідея.

Безумовно, такий формат роботи має свої недоліки. Іноді процес прийняття рішення може затягнутись на дні чи навіть тижні. Іноді буває просто неможливо знайти рішення, яке задовольнить усіх. Але командна робота та відкритість новому створюють чудовий ґрунт для креативу. Врешті-решт, не тільки ж керівники можуть генерувати круті ідеї, чи не так?

Толерантність та рівність

Швецію часто зображують як супер-толерантну країну. Іноді, з неї навіть трошки кепкують. Але, точно так, як у випадках із лагомом та командною роботою, правда знаходиться десь посередині.

Шведські компанії — не земля обітована, де рівною мірою представлені люди всіх рас, статі та віку. Але, принаймні, вони намагаються нею стати. Згідно зі звітом ЄС, Швеція посідає найвищу сходинку у рейтингу гендерно-рівних країн. Найкраще тому підтвердження — система відпусток по догляду за дитиною. Шведські закони надають кожному з батьків по 240 днів відпустки, з яких 90 днів не можуть бути передані. Це означає, що, якщо новоспечені мама й тато хочуть отримувати 80% від зарплати під час відпустки по догляду за дитиною, кожен з них має провести зі своїм пуцьвірінком мінімум три місяці. Після введення такої практики, 45% шведських татусів почали лишатись зі своїми малюками, поки мами працюють.

Коли шведи приїздять до інших країн, вони не можуть привезти свої закони з собою, але можуть відтворити культуру інклюзивності та рівності. Якщо ви надсилаєте резюме у шведську компанію, можете бути певні, що вас не судитимуть за кольором шкіри, релігією, статтю чи віком.

Ми можемо говорити про шведську бізнес-культуру дуже довго. Серйозно, нам буває важко зупинитись, коли вже почнемо. Але краще за все культуру відчувати, а не читати про неї. Тут, у Beetroot, ми створили невеликий острів шведської культури в Україні. Якщо вам кортить зануритись у “шведськість”, заходьте на нашу сторінку вакансій чи завітайте на презентацію нашого директора з маркетингу, який розповість, як шведська філософія бізнесу допомагає нам створювати сімейну атмосферу на роботі та підтримувати добробут команд. Презентація відбудеться в рамках конференції Mental Health & Emotional Well-being у Києві. 13-го березня.

Case study: “У сучасному світі ІТ логіка важливіша за математику”

Марка Шевченко, Front-end розробниця, розповідає про те, як пошуки свого покликання привели її спочатку до Beetroot Academy, а потім до Beetroot, а також ділиться п’ятьма рекомендаціями для тих, хто теж мріє займатись програмуванням.

Випадковості не випадкові

Моя попередня робота не мала до програмування ніякого відношення — я довгий час була помічницею нотаріуса. Виходило непогано, але я поволі почала розуміти, що терпіти не можу свою роботу. Це був кризовий момент. Я звільнилась, пішла додому та почала, як то кажуть, шукати себе. Мені завжди подобалось працювати з комп’ютерами, тому я почала читати спеціалізовану літературу, вивчати основи програмування. Потім випадково побачила рекламу Beetroot Academy та вирішила спробувати піти далі.

Я обрала курс Front-end. Цей напрямок приваблював мене тим, що робота фронт-ендщиків завжди на виду, а не десь у хащах комп’ютерного коду. Тут можна створювати не лише корисні штуки, але й робити їх красивими.

У нас був чудовий викладач, Макс Погребняк, який пояснював все доступно та зрозуміло. Ці курси були геть не такі, як стереотипні шкільні уроки — Макс легко відхилявся від програми та приділяв багато часу практиці. А те що, сталося далі, було схоже на один з тих збігів, що вони бувають тільки у кіно.

Окрім викладання, Макс працював на проекті, який Beetroot вів для WiseStamp — компанії, що надає доступні маркетингові інструменти для фрилансерів та підприємців. Наприкінці курсу він вирішив йти далі та спробувати себе на іншому проекті. Це означало, що у WiseStamp відкривалась вакансія Front-end розробника, на яку Макс порекомендував мене. До програми Академії входила тестова співбесіда з HR-консультантами, де студенти могли попрактикуватись у спілкуванні з рекрутерами. Але моя співбесіда вийшла зовсім не тестовою, а справжнісінькою, робочою співбесідою. Так я потрапила у команду WiseStamp.

Про проект

WiseStamp — це потужний, але легкий у користуванні інструмент для створення інтерактивних підписів. Користувачам не потрібно мати ніяких навичок у дизайні чи програмуванні. Вони лише вводять інформацію про себе, посилання на портфоліо та фото, а потім обирають та редагують шаблон, який їм до душі. За допомогою WiseStamp користувачі можуть будувати більш ефективну комунікацію. WiseStamp також має інший проект — WiseIntro, який допомагає створювати власні веб сайти. Функціонал WiseIntro дозволяє змінювати дизайн сайту та додавати будь-який контент, будувати професійну веб-присутність, збільшувати трафік та залучати потенційних клієнтів.

Тим, хто хоче працювати в ІТ

Мені здається, що для початку успішної кар’єри треба запам’ятати кілька простих правил. Немає значення, чи ви хочете вивчати програмування з нуля, чи перейти в іншу сферу розробки, ці рекомендації однаково актуальні.

  • Ставте собі чіткі дедлайни

Якщо ви вирішили вивчити програмування — чудово. Але вашому рішенню потрібен конкретний термін виконання. Інакше ви будете відкладати його всеньке життя. Вам може стати у пригоді така карта. Після того, як ви оберете свій шлях та позначите дедлайни, починайте рухатись. Якщо ви навчаєтесь самостійно, закріплюйте практикою все, що ви прочитаєте. Бо те, що здається легким на папері, може завдати вам багато труднощів при практичному виконанні.

Також не варто дуже довго “сидіти в учнях”. Пам’ятайте, що практика — це найкращий спосіб навчатися. Тільки-но ви напрацюєте початкову базу знань, сміливо переходьте до пошуку стажувань, інтернатури чи фриланс-проектів. Таким чином ви скоріше відшліфуєте свої навички.

  • Не слідуйте моді

Не варто вчити програмування тільки тому, що всі так роблять. Також не варто слідувати “модним” мовам програмування. Ви маєте більше шансів досягти успіху з тією мовою, яка вам до душі. З іншого боку, якщо ви оберете трендову, але ненависну вам мову, ви навряд чи зможете розкрити весь свій професійний потенціал.

  • Подумайте, чим саме ви хочете займатися

ІТ — це великий світ, тому важливо правильно обрати напрямок, щоб не гаяти свій час. У мене є знайомий, який спокусився перевагами роботи в ІТ та почав вчити Python. Він старанно штудіював літературу та все чекав, коли вже можна буде намалювати хоч якусь кнопку. Згодом, на свій превеликий жаль, він дізнався, що ніколи, бо кнопки малюють дизайнери. Тож він покинув це діло й пішов перевчатися на UX-дизайнера.

  • Проаналізуйте свої навички та особисті риси

У сучасному світі ІТ логіка важливіша за математику. Вам постійно доведеться думати наперед, прораховувати свої кроки та бачити загальну картину. Крім того, важливо бути посидючою людиною. Врешті-решт, програмування — це про довгі години сидіння перед екраном комп’ютера. Звичайно, ви маєте також бути організованою людиною. Якщо ви звикли сидіти та очікувати на інструкції, то навряд чи досягнете успіху у сфері, яка стрімко рухається у напрямку селф-менеджменту.

  • Пам’ятайте, що складнощі є у будь-якій професії

Незважаючи на те, які ви круті спеціалісти, рано чи пізно ви зіткнетесь із завданням, яке зіб’є вас із пантелику. Не варто намагатись вирішити його одразу. Розділіть його на маленькі шматочки та розбирайтесь із кожним окремо. Також, не варто розв’язувати проблеми навмання. Авжеж, є вірогідність того, що ви вгадаєте правильно, але краще систематично розбирати проблему та відстежувати всі функції, перш ніж братись до роботи. Ще один перевірений спосіб — поговорити з кимось. Можливо, ваш співрозмовник не знатиме рішення, але, коли ви структуруватимете думки та формулюватимете питання, раптом зможете знайти відповідь.

Наостанок

Якщо ви добряче подумали, та вирішили стати Front-end розробником, на вас очікує захоплива подорож. Аби вийти з неї кваліфікованим спеціалістом, поєднуйте різні типи навчання — курси, самостійне штудіювання книг та онлайн-ресурсів, а також практичну роботу. Буде нелегко, але ефективно.

Окрім курсів від Beetroot Academy, існує безліч можливостей вивчити щось. Наприклад, ресурс FreeCodeCamp. Там можна і вчитись, і спілкуватись із великою спільнотою розробників, і отримувати цікаву розсилку. Також є розсилка від HTML Academy. Вони надсилають різні макети сайтів, на яких можна практикуватись. А ще, завітайте на сайт CodeAcademy. Там можна вивчити основи програмування, спробувати на практиці різні мови розробки та обрати ту, яка вам до душі.

Чому вигорають різні типи особистості

Емоційне вигорання має багато облич. Іноді ми навмисне заводимо будильник на півгодини раніше, щоб довше полежати та поненавидіти своє життя. Іноді у відповідь на чергове навіжене доручення нашого боса лише знесилено повторюємо його слова голосом Ельвіна з мультика про бурундуків. А іноді й взагалі не розуміємо, що вже вигоріли вщент.

Емоційне вигорання — це завжди про відносини, з собою чи з іншими. Ви можете чудово поратись із роботою, але, якщо відносини з колегами не складаються, ви почуватиметесь некомфортно, почнете нервувати, втрачати сили та потроху — вигорати.

Аби зрозуміти, вступили ви у фазу вигорання чи ні, варто уважно подивитись на свою поведінку. Зверніть увагу на наступні індикатори:

  • Неохоча залученість до робочої реальності, робота “на автоматі”, а-ля виснажений робот;
  • Постійна невдоволеність — вас дратують колеги, погода, кандидати в президенти та взагалі будь-що;
  • Часті конфлікти на роботі чи, навпаки, повна самоізоляція від спілкування з колегами;
  • Саморуйнівні дії — надмірне споживання алкоголю, переїдання чи навіть маніакальна підготовка до десятиборства;
  • Вигадані хвороби — вам постійно здається, що у п’ятці щось дивно поколює та треба терміново взяти лікарняний на два тижні.

Вигорання спричиняється різними факторами. Який з них може змусити вигоріти саме вас залежить від вашого типу особистості.

На жаль, немає ніякого чарівного способу перемогти вигорання. Але є загальні профілактичні міри, які допоможуть вам підтримати свій емоційний добробут.

  • Почніть з себе. Розберіться зі своїм типом особистості та зрозумійте, що може зводити вас з глузду. Потім копайте глибше: з’ясуйте деталі своєї епігенетики, циркадні ритми, особливості серотоніново-дофамінової системи, тощо. Скоріш за все, самостійно зробити це буде нелегко, тому дивіться наступний пункт
  • Зверніться по допомогу до професіоналів. Особиста терапія допоможе вам підвищити усвідомленість та розуміння себе, а також обрати стратегію подолання вигорання
  • Екологія відносин. Зважаючи на те, що вигорання зав’язано на відносинах, будьте до них уважними. Намагайтесь будувати та підтримувати гармонійні та комфортні для вас відносини
  • Медитуйте та відпускайте зайве. Ось тут ми розповідали про деякі методи, що можуть вам допомогти
  • Слідкуйте за своїм харчуванням та сном, а також не забувайте про фізичні вправи. Звичайно, це дуже базова рекомендація, але без неї нікуди.

Вигорання завжди щось приховує, як і особистість того, хто вигорів. Тому протидіяти емоційному вигоранню треба зважаючи на індивідуальні особливості. Піклуйтесь про себе та не бійтесь звертатись по допомогу, якщо відчуваєте, що вона вам необхідна.

Ми в Beetroot знаємо, що психічне здоров’я — це дуже важливо. Тому час від часу проводимо заходи присвячені цій темі. Слідкуйте за оновленнями на нашій сторінці у фейсбуці та долучайтесь до наших подій #beetrootoyourself.

Три способи подбати про психічне здоров’я

Якось веб-розробниця Меделін Паркер вирішила взяти лікарняний. Вона написала про це своєму босу, й той повністю підтримав її рішення. Меделін поділилась позитивною відповіддю свого боса в Твіттері, що викликало справжній фурор. Чому так сталось та що в цьому незвичного? Річ у тім, що Меделін взяла лікарняний для відновлення психічного здоров’я.

Незабаром бос Меделін, Бен Конглтон, написав невеличку статтю, де він щиро подивувався, що його реакцію сприйняли як щось екстраординарне, а не як норму. «На дворі 2017 рік, і я не можу повірити, що ми все ще уникаємо розмов про психічне здоров’я на робочому місці, — написав Бен, — Якщо спортсмени травмуються, вони сідають на лаву та відпочивають. Коли вже ми зрозуміємо, що наші мізки потребують такого самого перепочинку?».

Після цієї резонансної історії минуло вже два роки. Чи багато змінилось з того часу? Так,  ми стали більше усвідомлювати важливість психічного здоров’я. Деякі компанії стали більш толерантно ставитись до емоційних проблем, але кількість таких компаній ще дуже мала.

Робота для багатьох — це один з найважливіших аспектів життя. Вона здатна впливати на нас як позитивно, так і негативно. Все, з чим ми стикаємося в офісі, — від жорстких дедлайнів до відвертого булінгу, — змінює наше психічне здоров’я.

Тетяна Вовк, соціальний психолог, наводить наступну статистику: 31% працівників шукають нову роботу, щоб знизити рівень стресу, 46% — щоб збільшити свою вдоволеність роботою. «Нас з дитинства навчають піклуватись про своє фізичне здоров’я — чистити зуби, робити зарядку. Але чомусь ніхто не вчить нас емоційній гігієні. Зверніть увагу, що в офісах кожної компанії є аптечка з ліками та бинтами. Та чи є така сама “аптечка” для психічного здоров’я? І чи всі знають, як нею користуватись?».

Є багато ознак, за якими можна впізнати погіршення психічного здоров’я. «Це може бути посилення дратівливості, неуважності, чутливості до критики, — перераховує Тетяна, — Люди на межі емоційного вигорання зазвичай починають ізолювати себе від суспільства, запізнюються на роботу чи залишаються допізна, швидко втомлюються чи беруть лікарняні».

На жаль, розв’язати цю проблему буває нелегко, навіть тиждень-другий на сонячному пляжі не завжди допомагають. За словами Тетяни, емоційно-втомлені люди часто беруть вихідні, але думками лишаються на роботі, переймаються дедлайнами та своєю непродуктивністю. Тож, користі від такого відпочинку майже немає.

Резілієнс

Один зі способів підтримувати емоційний добробут — це розвиток резілієнс. «Резілієнс — це наша здатність відновлювати свою початкову форму після того, як вона була змінена, — розповідає Тетяна, — Наприклад, коли ви переживаєте якусь кризу на роботі чи в особистому житті, то дозволяєте собі метафорично опуститись на емоційне дно, відчути всі емоції, а потім повернутись до свого стану норми. Ось саме цей процес повернення та відновлення має назву резілієнс».

Резілієнс — не новий термін, але ним почали користуватись досить недавно. До цього популярнішим поняттям була «стресостійкість». Резілієнс відрізняється від стресостійкості тим, що у випадку останньої, людина не пірнає у стан стресу, а просто адаптується до ситуації. Тоді як резілієнс дозволяє краще усвідомлювати свої відчуття, приймати їх, вчитися з ними жити. Звичайно, для деяких професій стресостійкість набагато важливіша за резілієнс. Наприклад, навряд чи комусь сподобається, якщо хірург під час напруженої операції кине скальпеля та почне опускатись на емоційне дно, щоб усвідомити свої емоції. Але в інших життєвих ситуаціях, коли переживання складних, кризових моментів неминуче, розвивати резілієнс буде надзвичайно корисно.

Є декілька способів, що допоможуть вам краще відповідати на стрес та швидше відновлюватись. Окрім базових рекомендацій — повноцінний сон, правильне харчування, регулярна фізична активність — вам знадобляться позитивні думки та соціальна підтримка, а-ля ваші друзі та рідні, що зможуть обняти та вислухати у слушну мить. Тетяна також рекомендує частіше святкувати свої перемоги (нехай навіть невеликі) та завжди мати поруч список своїх ресурсних занять та речей, які допомагають вам відновлюватись, бути присутніми в моменті та «заряджатись» (як, наприклад, боули з авокадо, фільми Андерсона чи велосипедні покатушки).

Майндфулнес

Ще один спосіб підтримки емоційної гігієни пропонує Анастасія Хижняк, HR-консультантка в Beetroot . «Вже близько року я практикую майндфулнес. Це усвідомлення себе тут і зараз, розуміння своїх емоцій та відмова замикати їх у якісь рамки. Майндфулнес можна практикувати самостійно чи за допомогою різних додатків, як, наприклад, Headspace. Завдяки цій практиці ви зможете навчитись усвідомленості, технікам дихання та присутності в усіх моментах життя».

Рефлексія

Якщо майндфулнес вам не до душі, уявіть собі Пакмана. «Серйозно, Пакмана, — раптом пропонує HR-консультант в Beetroot та медичний психолог Володимир Вовк, — Ми з вами дуже на нього схожі — точно так рухаємось прямою та їмо шматочки інформації. Якщо подивитись глибше та уявити шлунок Пакмана, можна побачити там величезну купу даних, що вони оброблені нашою психікою та зберігаються у довгостроковій пам’яті. Щоб якось розібратись у цьому хаосі, спробуйте практикувати рефлексію».

Рефлексія може стати потужним інструментом у підтримці психічного здоров’я. Вона допомагає знизити кількість незавершених гештальтів та збільшити продуктивність психіки. Крім цього, рефлексія незамінна в процесі резілієнсу — завдяки їй можна скоріше вибратись з емоційної ями та відновити сили.

«Рефлексія працює доволі просто, — пояснює Вова, — По-перше, вам треба обрати якийсь спогад. Потім йде етап редукції — ви розбираєте спогад на маленькі складові (що ви відчували в той момент, що робили, як реагували). Кожну з цих складових потрібно проаналізувати, зрозуміти, що в ній можна змінити та чому вона вас хвилює. Коли ви закінчите з аналізом, ви знову збираєте складові у єдине ціле, але після рефлексії ваше ставлення до наново зібраного спогаду змінюється».

Ми ніколи не забуваємо того, що відчули чи пережили в минулому. Все, що з нами відбувається, накопичується та перетворюється в багаж інформації у неосяжному шлунку Пакмана. За допомогою рефлексії ви зможете переусвідомити події, що відбулись, та стати більш гнучкими та адаптованими до нових емоційних переживань.

Що б ви не обрали — рефлексію, майндфулнес чи добряче виспатись — пам’ятайте про важливість психічного здоров’я. Будьте уважні до себе та не бійтесь звернутись по допомогу, якщо відчуваєте, що не можете впоратись із емоційним навантаженням.

В березні цього року в Україні відбудеться перша конференція, присвячена психічному здоров’ю та емоційному благополуччю в бізнесі. На конференції можна буде дізнатися більше про психічне здоров’я в організаціях, успішні кейси українських компаній та спробувати на практиці інструменти для покращення емоційного благополуччя співробітників.

Як команди працюють перед Новим Роком (показуємо на ельфах)

Свято наближається, свято наближається. Воно вже майже тут. Ви знаєте, що маєте багато роботи, але ніяк не можете перестати наспівувати пісню ABBA Happy New Year та закуповувати горошок. Різні команди по-різному долають передсвяткову лихоманку. Деякі з головою пірнають у гірлянди та завішують ними кожен міліметр офісу, а інші вдають, начебто нічого особливого не відбувається та продовжують кодити як завжди. Ми вирішили зобразити 6 типових передсвяткових команд, яка з них ваша?

Case Study: “Не бійтесь працювати в розподіленій команді”

Створення віртуальної реальності потребує чималого досвіду. Unity-розробнику, Дімі Кодлубовському, що працював над додатком Україна 360 для Міністерства інформаційної політики та віртуальними уроками англійської для шкіл у Південній Кореї, точно є чим поділитись.

VR-проекти

Після співпраці з державними інституціями та фрілансу, я прийшов до Beetroot на позицію Unity-розробника. Тут я працюю над декількома проектами, поміж них — AR-додаток. Ми створюємо його, аби продемонструвати можливості ARKit, що презентував Apple. По суті, це гра у хованки, де хтось закопує скарб, а хтось шукає. Додаток дуже цікавий, але є ще один, який мене особливо надихає. Це проект, що допомагає людям подолати страх публічних виступів. У розробці беруть участь спеціалісти, які достеменно знають, як можна допомогти людям позбутись своїх фобій за допомогою наукових методів. У цьому додатку люди занурюються в атмосферу реального виступу, бачать перед собою публіку та виконують інструкції, що їх ми розробили разом із нашими спеціалістами.

За межі реальності

Віртуальна та змішана реальності — це доволі сирі сфери. В них постійно щось відбувається, з’являються нові технології, нові девайси, нові можливості. Щоб слідкувати за всіма новинками, я зазвичай дивлюсь різні конференції та презентації, що їх влаштовують великі компанії, на кшталт Oculus, Unity та Magic Leap.

Сказати, що мене захоплюють технології віртуальної та змішаної реальності, — нічого не сказати. Такі проекти дають приголомшливий досвід повного занурення в інший світ. Користувачі можуть поглянути на все очима розробника, побачити, що він хотів їм донести, вийти за межі звичної реальності та подивитись на неї з іншої точки зору. Це справді надихає.

Авжеж, у роботі з віртуальною реальністю є свої труднощі. Мені доводиться використовувати third-party libraries, а не офіційні бібліотеки грального двигуна. Але я не вважаю це за мінус, скоріше — це можливість розвиватись. В цілому, це дуже цікава сфера.

У розподіленій команді важливо навчатись та спілкуватись

Я працюю у дуже сильній команді, частина якої знаходиться за кордоном. Я постійно чогось вчусь у своїх колег, але, як в будь-якій іншій розподіленій команді, іноді виникають складнощі. Ви маєте бути єдиним цілим, незважаючи на відстань. Треба розуміти, що від тебе вимагається, суть конкретного завдання та глобальну ідею продукту. Тому я докладаю максимум зусиль, щоб залишатись із командою на одній хвилі.

Така робота має безліч плюсів і трошки мінусів. Почнемо з того, що бути частиною розподіленої команди апріорі надзвичайно круто. Ти вчишся знаходити спільну мову з різними людьми, вчишся бути винахідливим, коли тобі потрібно терміново отримати інформацію від людини, до якої ти фізично не можеш підійти та потеревенити. Ще один плюс — доступ до технологій. У людей, що працюють у Швеції, є можливість отримувати моментальний доступ до нових технологій. Тобто в Україні ми навіть не можемо купити новий iPhone, щойно він входить, а вони можуть придбавати будь-які новинки. Така прогресивність веде до наступного плюсу — вони не бояться ризикувати. Вони постійно пробують щось нове, використовують нові технології, нові підходи в роботі. У порівнянні з компанією, що співпрацює з державними установами, де я раніше працював, це взагалі інший світ. Звичайно, є деякі складнощі. Наприклад, необхідність постійно синхронізуватись із командою. Потрібно весь час писати, що ти робиш, цікавитись, що роблять вони. Одним словом, у чатах ми проводимо багацько часу.

Культура компанії має допомагати, а не відволікати

Мені подобається культура Beetroot. Тут працюють відкриті, позитивні люди, що дозволяють вам бути тими, хто ви є. Наш клієнт має свою культуру, вони теж дуже привітні, але, водночас, хочуть отримувати результат, що цілком зрозуміло. Beetroot створює таку атмосферу, де ти не мусиш відволікатись на дрібниці та можеш сфокусуватись на проекті та досягти результату. Спочатку підлаштовуватись під культуру клієнта було непросто. На перших стенд-апах, коли я бачив юрму незнайомих людей на відео, то взагалі не міг зрозуміти, над чим вони працюють, що мають на думці. Але потім ми роззнайомились, збагнули, хто за що відповідає, і все стало добре. Гадаю, кожен новий співробітник проходить такий собі період турбулентності, тільки-но в розподіленій команді все відбувається в онлайн-режимі.

Тим, хто хоче працювати з VR-AR

Якщо ви хочете почати працювати з цими технологіями, вам, в першу чергу, треба подумати, який результат ви прагнете отримати, над якими проектами працювати. Для цього потрібно вивчати гральні двигуни. Зараз на ринку є два конкуренти — Unreal та Unity. Вони більш-менш схожі, але мають певні відмінності. Після того, як ви оберете двигуни, треба підтягнути базу мови програмування. Для Unity це буде C#, а для Unreal — C++. Також важливо мати хоч якісь девайси, щоб тестувати свій додаток. На щастя, для початку можна купити дуже дешеві окуляри Google Cardboard. Вони збираються з картону, пари лінз, резинок та магнітів. На все це піде щонайбільшеп’ять хвилин — і ось ви вже маєте девайс віртуальної реальності.

Тим, хто хоче приєднатись до розподіленої команди, я б рекомендував не боятись такого досвіду. Спочатку може бути незвично — не бачити клієнта вживу, а тільки по ту сторону монітору. Але це відчуття швидко минає, та ви розумієте, що завдячуючи новим технологіям та щоденному спілкуванню кордони між країнами зникають, та можна легко співпрацювати з людьми по всьому світу. Це надзвичайно круто. Я вперше відчув таке екзистенційне потрясіння, коли працював на фрілансі. У якийсь момент я подумав: ось я сиджу в Україні, спілкуюсь із людиною, що зараз знаходиться у Південній Кореї, між нами тисячі кілометрів, але ми все одно разом створюємо щось надзвичайне. Я не думаю, що хотів би повернутись до звичайного офісу. Робота без кордонів та бар’єрів дарує зовсім інші відчуття, допомагає розширити власну свідомість та після неї складно повернутись до чогось буденного.

Що таке потік та як в нього потрапити?

Авжеж, ви здогадуєтесь, що, коли ми кажемо “потік”, ми не маємо на увазі бурхливу гірську річку та не пропонуємо вам пірнати в неї з головою. У цій статті мова йтиме про психологічний потік. Для цього стану характерна максимальна сконцентрованість та результативність. Тому годі уявляти собі воду. Серйозно, ліпше уявіть спортсмена, що змагається у фіналі Олімпійських ігор. Він зосереджений та зібраний, чотири роки підготовки пульсують у скронях. Всі його думки сконцентровані на фінішній смузі, бо вона — єдине, що має значення. Навколишний світ ніби зникає та залишає спортсмена сам на сам зі своїм потенціалом та метою. У цей момент він знаходиться в потоці.

Визначення “потік” вперше озвучив угорський психолог зі складним ім’ям — Міхал Чікжентміхалий. З часом стало зрозуміло, що в потік можуть потрапляти не тільки олімпійські чемпіони. Насправді, кожен з нас може досягти цього стану, а разом із ним — й вершини своєї продуктивності.

Коли нам потрібен потік?

Скоріше за все, багато хто з вас відчував стан потоку, але просто не знав про це. Природний потік (як би дивно це не звучало) зазвичай виникає, коли ми беремось до нової, цікавої справи. Згадайте, як ви, наприклад, починали вивчати програмування чи вірили, що зі старого холодильника та пари коліс зможете зібрати мотоцикл. Тоді час плинув непомітно, та ви просиджували над своїм захопленням до самого ранку. Це й був потік. Але потім новизна приїлась, все стало простим та зрозумілим, і ви почали нудьгувати. Тепер, щоб знову опинитись у потоці, треба докласти певних зусиль. Віра Будян, експерт зі створення продуктивної культури, вважає, що ці два симптоми свідчать, що вам варто знову зануритись у потік:

— Ви приходите на роботу раніше за інших чи йдете пізніше. Але не тому, що маєте багато справ, а тому, що в інший час не можете сконцентруватись через загальний галас абощо.

— Ви прокрастинуєте до останнього, а потім істерично робите все за півгодини до здачі проекту.

Якщо ви помічали щось подібне, час навчатись потрапляти в потік.

Як це зробити?

1. Знайдіть правильне співвідношення між досвідом та новизною

Існує більш ніж 20 тригерів потоку, але найбільш ефективний називається “співвідношення навичок та складності”. Уявіть задачі, які набридли вам до смерті, та задачі, які лякають вас… ну теж до смерті. Ось на перетині цих задач і знаходиться потік. Власне, стан посиленого фокусування з’являється, коли ми виконуємо знайомий, здійсненний, але вельми складний проект.

Спробуємо пояснити на прикладі. Припустимо, ви ілюстратор, геть стомлений від малювання. Для вас малювання — це і є та сама знайома, нудна задача. Її вже недостатньо, щоб потрапити в потік. Але якщо ви спробуєте навчитись анімації, цілком зможете відчути цей стан. Тоді вашою складною, але здійсненною задачею стане навчитись оживляти свою малюнки. Інакше кажучи, потік знаходиться на один крок попереду від вашого звичного рівня навичок.

Для потрапляння у потік необов’язково змінювати спеціальність. Ви можете додати складні, але захопливі елементи до ваших повсякденних завдань.

2. Не відволікайтесь

Ще один важливий крок для досягнення потоку — це робоче оточення. На жаль, стан посиленого фокусування з’являється тільки тоді, коли вас нічого не відволікає. Ми кажемо “на жаль”, бо в епоху опен-спейсів знайти таке місце вкрай важко. Та все ж таки можливо.

Спробуйте відшукати затишну місцинку, де ви зможете побути на самоті декілька годин. Однак це ще не все. Адже вас відволікають не тільки інші люди. Ще є термостат, який перетворює кімнату на сауну; повідомлення у фейсбуці про те, що в радіусі 100 кілометрів з’явились цікаві події; чи клята маленька бирка на светрі, що зводить вас з глузду. Всі ці відтяжні фактори заважають потрапити у потік. Тож ви маєте влаштуватись зручніше, відрегулювати термостат, відключити звук на телефоні, поставити поруч стакан води та зосередитись.

3. Забудьте про багатозадачність

Власне, цей пункт — продовження попереднього. Адже багатозадачність — це та сама бирка на светрі, що не дає повністю сконцентруватись. Кожного разу, коли ви намагаєтесь охопити неохоплюване та протягом одного дня завершити декілька проектів, ваша продуктивність йде у круте піке, що той Бройлер-747. Оберіть одну задачу та сфокусуйтесь на ній. Нехай всі решта почекають.

4. Розумійте кінцеву мету

Щоб опинитись у потоці, ви маєте чітко усвідомлювати, для чого взагалі ви виконуєте вашу задачу. Розуміння кінцевої мети допомагає знаходити сенс у повсякденній роботі.

Дослідники Fast Company вирішили перевірити це, розпитавши санітарів у лікарнях, як їм вдається протягом тривалого часу виконувати таку брудну роботу — вичищати судна та прибирати блювоту? Більшість відповіла, що вони бачать себе часткою системи охорони здоров’я, яка рятує життя. Коли вони думають про свою роботу, то уявляють не бруд чи складнощі, а кінцеву мету — здоров’я пацієнта.

Як зрозуміти, що ви в потоці?

Ось як ви можете дізнатись, що вам вдалось вскочити у потік:

— Викривлення часу. Ви не можете пригадати, коли почали працювати — хвилину чи декілька годин тому.

— Розслаблена концентрація. Вам не потрібно концентруватись на задачі зусиллям волі — все відбувається природно та легко.

— Більш висока продуктивність, кращі результати.

— Ви відчуваєте, що співвідношення вашої майстерності та складності задачі ідеальні. Ваш проект не здається надто простим чи надто стресовим.

— Ви маєте чітке усвідомлення мети. Ви не зупиняєтесь, щоб спитати себе: чи не нісенітницю я роблю? Ви знаєте напевне, що все робите правильно.

Щасти!

Інструкція для інтровертів: як вижити на новому робочому місці

Бути інтровертом стало модно — хто з нас час від часу не називає себе цим гучним словом? Але, як це часто трапляється з модними трендами, не всі дійсно розуміють, що воно взагалі означає. У словнику Myers & Briggs зазначено, що інтроверсія та екстраверсія — це психологічні поняття, що вказують на спосіб нашої взаємодії з оточуючим світом та методи надолуження енергії. На відміну від екстравертів, що вони отримують енергію від спілкування з іншими людьми, інтроверти заряджають свої батарейки, коли залишаються наодинці зі своїми власними думками. Таким чином, інтроверсія немає нічого спільного з сором’язливістю. Що, власне, дуже круто, а ще — дуже складно, бо в нашому перенаселеному світі буває нелегко знайти місце, щоб побути на самоті.

Нещодавнє дослідження з’ясувало, що інтровертам притаманна більша фізіологічна чутливість до зовнішніх подразників. Простіше кажучи, будь-яке гучне слово чи сильна емоція змушує інтровертів потіти та здригатись набагато сильніше, ніж того хотілося б. А про таку надзвичайну подію, як зміна роботи, годі вже й казати! Адже звикаючи до галасливої команди продажників чи підстрибуючи від громоподібних звуків кавомашини, інтроверти й справді переживають дуже нелегкі часи.

Ми неодноразово бували на вашому місці, любі інтроверти, тож склали невелику інструкцію, яка допоможе вам не з’їхати з глузду в перші дні на новому місці.

 

Як подолати прокрастинацію?

Витримувати велике навантаження на роботі буває нелегко. Інколи всім нам так і кортить сховатись десь у комірчині та скролити інстаграм досхочу. Це є симптомами прокрастинації, що її жертвами можуть стати найкращі з нас.

На початку, хочемо вас заспокоїти. Прокрастинація — це нормально. Наш мозок влаштовано таким чином, що ми завжди намагаємось отримати якнайбільше, докладаючи при цьому якнайменше зусиль. Не тому, що ми ледащі — просто таким є наш еволюційний механізм виживання та адаптації. Тож, коли нам доводиться спочатку добре попрацювати, щоб досягти якогось результату, наш мозок може збунтуватись та змусити нас прокрастинувати до скону.

Іван Карабаджак (full-stack розробник, викладач курсу back-end, фрілансер та підприємець) довгий час вивчав методи боротьби з прокрастинацією.

“Багато хто вважає, що найкращі ліки проти прокрастинації — це мотивація, але це не так. Мотивацію з’являється та зникає. Іноді вона з’являється зовсім не на часі. Іноді вона тримається надто довго та призводить до емоційного вигорання. В будь-якому разі, ви не можете запланувати мотивацію з 9 до 18 у робочі дні та відключити на вихідні. Якщо ви плануєте досягти результатів — краще обирайте самодисципліну”.

Ось декілька способів, що допоможуть вам стати більш організованими та позбутись прокрастинації.

Магія п’яти хвилин

Уявімо, що ви вирішили вивчити німецьку мову. Перше питання, яке має виникнути у вашій голові, — з чого почати? Адже це нелегка та доволі амбітна задача, й триватиме, напевне, кілька років, і потрібно буде завантажити німецькі аудіокниги, та виконувати домашні завдання…і ось ви вже на межі панічної атаки.

Замість того, щоб накручувати себе й надалі, заспокойтесь та виділіть собі п’ять хвилин, щоб погуглити найближчі школи німецької мови. Вчені запевняють, що ми ймовірніше повернемося до виконання тих справ, на які витратили бодай п’ять хвилин свого часу. Цей феномен має назву ефект Зейгарника. Його суть полягає у тому, що нам легше повернутись до вже початої справи, ніж розпочати щось геть нове.

Так, наприклад, Світлана Акатьєва (ілюстратор, фрілансер), відчуває найбільшу прокрастинацію, коли має забагато роботи, або коли не може спіймати нову ідею.

“Якщо хтось говорить про прокрастинацію, я завжди згадую один старий жарт. Як з’їсти слона? По шматочку! Те саме треба робити з великими проектами — розділяти їх на маленькі шматочки, аж поки ви не зможете взятись до роботи”.

Подумайте про винагороду

Згідно з дослідженням Neuron Journal, ми скоріше формуємо звички, коли наша робота дає негайні та позитивні результати. Якщо повернутись до прикладу з німецькою мовою, результати нашої праці можуть з’явитись дуже нескоро. Але, щоб домовитись із нашим мозком зараз, спробуйте винагороджувати себе чимось приємним після кожного уроку. Наприклад, соковитою баварською сосискою.

Свєта вважає, що іноді винагорода може набирати геть неочікуваних форм. “Коли я відчуваю наближення прокрастинації, я починаю переглядати роботи інших ілюстраторів. Це пробуджує мій дух суперництва. Я починаю думати, що, можливо, можу створити щось подібне, навіть щось краще. Для мене створення арту, що він стоятиме в один ряд із роботами моїх улюблених художників, є великою нагородою”.

Зрозумійте першопричину

Припустимо, що ви маєте багато важливої роботи, але, замість того, щоб щось робити, ви лежите на дивані та вкотре переглядаєте Офіс. Ані магія п’яти хвилин, ні винагороди не працюють. Іван Карабаджак вважає, що в цей момент варто розібратись у першопричині вашої прокрастинації.

“Кожного разу, коли ви відкладаєте важливе завдання, спитайте себе: чому я це роблю? Можливо, завдання надто складне для вас. Тоді спробуйте знайти когось, хто зможе допомогти вам із цим проектом та зробить його більш зрозумілим. Або ж просто визнайте, що ви відкладаєте це завдання тому, що воно не таке вже й важливе, і ви можете дозволити собі трохи розслабитись”.

Не плануйте більше, ніж можете зробити

Якби ми зараз попросили вас пробігтись по вашому списку завдань, скільки пунктів ви б там нарахували? Мабуть, десятки. А зараз, якщо чесно, скажіть, скільки з них є дійсно важливими?

Коли ми намагаємось зробити все й відразу, ми не помічаємо, як заганяємо себе у хащі прокрастинації. Від цього дуже страждає наша мотивація, та, як результат, ми не можемо сконцентруватись на чомусь суттєвому. Тому, без жалю викреслюйте всі зайві завдання та дивіться, як до вас повертаються сили та бажання працювати.

Стати розробником без диплома: правда чи міф ?

Мабуть, багато хто з вас чув історії про те, як люди залишають університети та досягають шаленого успіху. Стів Джобс, Марк Цукерберг, Білл Гейтс — всі вони свого часу обрали шлях свободи та самоосвіти, і цим надихнули чимало шибайголов на подібні подвиги. Пощастило, тим не менше, далеко не всім. Невже успішна кар’єра без диплома можлива тільки якщо ти комп’ютерний геній?

Університети виховують гарних спеціалістів

Найпростіший спосіб побудувати кар’єру — закінчити університет та отримати диплом. Як демонструють цифри, існує сильний взаємозв’язок між якістю отриманої освіти та професіональним успіхом. Причини є очевидними — випускники університетів, частіше за все, кмітливі, вміють швидко знаходити інформацію та ще й навчаються у найкращих фахівців галузі— чим не ідеальні працівники? Деякі європейські компанії надають особливу перевагу випускникам престижних університетів— і справа тут не у снобізмі. Просто такі університети грають роль рекрутерів— вони відсіюють левову частину абітурієнтів та надають місця лише людям з найкращими вміннями.

Ми розвиваємо свій бізнес в Україні та високо цінуємо гарну освіту. Україна має хороший рейтинг у освітній сфері, і ми з власного досвіду знаємо, що випускники технічних університетів мають чудову базу знань та вмінь. Відповідно до результатів дослідження студенти мають достатньо розвинені когнитивні здібності, що дозволяє їм простіше поратись з роботою. Це, за великим рахунком, не дивно. Згадайте свої студентські роки, коли результат досягався за будь-яку ціну: чи то добросовістне зубріння або феноменальна хитрість. Студентам часто доводиться виконувати групові проекти, а це прекрасно розвиває комунікативні навички. Ще одна особливість— студенти, як правило, мають велику кількість знайомих. Університети активно розвивають різноманітні студентські організації, які мають дуже розгалужені мережі. Важко сказати, чи можна вважати це конкурентною перевагою, але активне спілкування у межах таких “клубів інтересів” потенційно може відкривати велику кількість дверей.

Самоучки теж мають шанс отримати роботу

Сказати, що компанії розглядають тільки розробників з дипломами, буде невірним. Всі знають, що люди, які обрали шлях самоосвіти, виростають у найсправжнісіньких зірок! На початку статті ми ставили питання— невже такий варіант підходить тільки для геніїв? Звичайно, ні. Всі розробники не можуть бути геніями, і це, мабуть, на краще. Бо геніальність часто супроводжується доволі непростим характером.

Ось, до прикладу, Стів Джобс, до ери Apple працював у нічні зміни. А все тому, що його колеги з денної зміни просто не могли переносити його аромат. Біограф Джобса, Уолтер Ісаакссон, казав, що Стів часто нехтував гігієною, працюючи над черговою геніальною ідеєю. “Його колеги не бажали з ним працювати, бо від нього тхнуло і він часто ходив офісом босоніж”. Звичайно, наявність жахливого характеру не означає, що потрібно кидати університет і будувати мультимільйонну імперію. Для того, аби залишити ВУЗ є й інші причини. Ось, що про це думає наш директор з маркетингу Себастіан Стрейферт: “Особисто для мене предмети були занадто абстрактними, їм не вистачало конкретики для того, аби допомогти мені у реалізації різних ідей. І коли ти бачиш, що ті проекти, якими ти займаєшся у вільний від навчання час приносять тобі більше користі, стає дуже важко знайти мотивацію для продовження навчання. Проекти з веб-розробки, якими я займався у вільний час, дали мені зв’язки та досвід, що дозволили мені збудувати кар’єру”.

А тепер давайте будемо чесними: скільки підручників з французької чи іспанської збирають пил у вас на полицях? А скільки разів ви починали курс на Coursera та кидали на половині шляху? Будь-якій людині, без сумніву, відомо, як важко буває змусити себе вивчити щось нове, коли над душею не стоїть суворий професор, а у далечі не майорить невідворотній екзамен. Те, що розробникам-самоучкам це вдалося, говорить про їхню мотивацію та самодисципліну краще за всякий диплом. Як казав Джим Рон: “Освіта допоможе тобі заробити на життя, самоосвіта дозволить тобі розбагатіти.”

Чи існує третій варіант?

Сьогодні консервативна університетська освіта не завжди встигає за IT сферою, яка постійно розвивається. Тому з’явилося таке поняття як “coding boot camp”. Сутність такого навчання у тому, що студенти засвоюють лише найбільш затребувані у даний момент навички. Середня тривалість навчання становить близько шести місяців, і після закінченні студенти мають не погану базу знань, щоб розвиватися далі та пробувати себе у реальній робочій обстановці. “У це важко повірити, але з гарним викладачем та щирою віддачею новачки можуть підготуватися до роботи за лічені місяці.”— говорить Денис Сергеєв, менеджер Beetroot Academy. “Після закінчення навчання вони вийдуть з запасом знань, якого достатньо для якісного виконання своєї роботи”. Звучить заманливо, але чи справді декілька місяців такого навчання можуть замінити декілька років університету? Наша статистика говорить, що так— 70% випускників Beetroot Academy успішно знаходять роботу у сфері IT.

Складна школа життя

Тож, чи можна стати розробником без диплому? Вочевидь, так. Але найбільш головне, що повинен пам’ятати розробник-початківець (і не тільки) це те, що крім набору певних знань, отриманих в університеті, на курсах чи вдома, він повинен вести певний спосіб життя. Необхідно постійно розвиватися, бути у тренді, орієнтуватися у нових технологіях ставити собі складні задачі. Саме цей внутрішній потяг бути сьогодні краще, ніж вчора й відрізняє гарного розробника від поганого, незалежно від того, як він розпочинав свій шлях— з мантією та дипломом, на курсах з однодумцями чи зі стопкою книг, комп’ютером та мрією.

Чи нам насправді потрібні цілі?

Якщо ви колись натрапляли на книжку з висловами великих людей, ви, мабуть, помічали, що величенька її частина присвячена цілям. Вочевидь, багаті та знамениті вельми полюбляють поговорити про ці самі цілі. Ось дивіться:

«Я не звертаю уваги на тих, проти кого я змагаюсь. Я фокусуюсь на власній цілі та намагаюсь ігнорувати все інше». Цей вислів належить Вінус Вільямс, одній з найвидатніших тенісисток сучасності.

«Цілі перетворюють будь-яку прогулянку на переслідування». А ця мудра фраза належить Михалому Чиксентмихалому, угорському психологу та автору «теорії потоку», на яку ми частенько посилаємось.

«У кожного з нас є цілі, сподівання чи будь-що, і кожен з нас опинявся у ситуації, коли ніхто не вірив в нас». Емінем, пані та панове.

Отже, коли стільки видатних діячів прославляють цілі, чи не надто самовпевнено буде з нашого боку намагатись розхитати цю гегемонію? Що ж, можливо. Але, на нашу думку, у деяких випадках цілі бувають вельми переоцінені. Принаймні, є безліч прикладів, коли концепцію мети можна змінити на щось більш відповідне.

Напрям руху замість цілей

Погодьмося — немає нічого поганого в старій добрій цілі. Але інколи, переслідування цілі передбачає, що вам доведеться контролювати такі речі, які в принципі неможливо контролювати. Наприклад, рішення інших людей чи навіть природні катаклізми. Не існує жодного параметру, який не міг би раптово змінитись на вашому шляху до цілі, змінюючи тим самим і весь цей шлях. Коли ви концентруєтесь на єдиній меті та єдиній дорозі, ігноруючи все решта, ви опиняєтесь у надзвичайно вразливій позиції.

Тож, замість цілей, можливо, краще обирати напрям руху. Співзасновник Beetroot Густав Хенман каже: «Звичайно, в мене є цілі, але я тримаю їх десь на краєчку моєї свідомості. Натомість, я концентруюсь на напрямках, які можуть привести мене до цих цілей. Це допомагає мені зберігати гнучку систему мислення та помічати інші потенційні можливості чи переваги на моєму шляху. Коли я думаю про напрямки руху, я більше прислуховуюсь до своєї підсвідомості, своєї інтуїції, тож маю змогу обирати менш ризиковані шляхи».

Постійне вдосконалення замість цілей

Уявіть собі марафонця, що він має на меті фінішувати за 4 години. Настає великий день змагань, він біжить та фінішує, як планував, — за 4 години. Чи це не є успіх? Можливо. Але що як він не концентрувався б на своїй меті та пробіг би, скажімо, за 3:45?

Коли ви обираєте певну ціль, ви автоматично встановлюєте певні обмеження. Якщо ви, натомість, волітимете постійно вдосконалюватись, то зможете відкрити невідомі резерви власного потенціалу.

«Фокусування на єдиній цілі зазвичай означає, що я врешті-решт концентруюсь на єдиному шляху її досягнення, — розповідає Густав, — Але ж існує безліч таких шляхів, чи не так? Я вважаю, що комбінуючи та міксуючи різні підходи, ми можемо дістати значно кращих результатів».

«Стривайте-но, — можете сказати ви, — а що як наш гіпотетичний марафонець наплював би на цілі та фінішував за п’ять годин, а не за чотири? Адже всі ми люди, і всі полюбляємо лінуватись, тож, можливо, тільки вимогливі цілі утримують нас від байдикування».

«Штука в тому, що навіть найвимогливіша ціль не гарантує, що ви віддаватимете їй весь свій час та зосередження. Навряд чи щось може змусити людину робити те, чого вона робити не хоче. Але якщо ви зголоситесь постійно поліпшувати себе, ви зможете пильнувати цей процес. Згодом, у вас з’явиться щось на кшталт внутрішнього голосу, який казатиме вам, що ви рухаєтесь у правильному напрямку, чи що ви занадто довго відпочиваєте — час зібратись із силами та рухатись вперед».

Найвища та найнижча границя замість цілей

Навіть із найбіднішою уявою, ви напевне зможете придумати пару десятків цілей прямо зараз. Наприклад, можна зробити 1000 віджимань, чи вирішити стати першим колонізатором Марсу, чи… та будь-що! Але, вигадуючи цілі, завжди питайте себе: «якою буде ціна їх досягнення»?

Чи почуватиметесь ви добре після 1000 віджимань? А що як ви прилетите на Марс і побачите, що Ілон Маск вас випередив і прилетів першим?

Замість амбітних цілей, можливо, краще встановлювати найнижчу та найвищу границю. Наприклад, зробити мінімум 5, максимум 7 віджимань, або робити їх доти, доки ви почуватиметесь добре.

Задля досягнення великих цілей ми можемо жертвувати багатьма речами, такими, як якість наших проектів чи баланс між родиною та роботою. Натомість, якщо ви встановите декілька прийнятних цілей, то зможете трошки знизити градус напруги та сконцентруватись не на самій меті, а на якості її досягнення.

***

Ставити цілі — це, взагалі-то, непогано. Але ставити цілі лише заради того, щоб просто мати цілі, — це вже якось неправильно. Якщо ви відчуваєте, що ваша продуктивність та мотивація зростуть, щойно ви вигадаєте собі нову ціль, тоді вперед, вигадуйте. Але якщо ви маєте потужну внутрішню мотивацію, яка підбурює вас діяти незалежно від наявності цілі, тоді просто прислуховуйтесь до своєї інтуїції, тримайте очі розплющеними та не втрачайте нових можливостей.

 

Чому варто будувати бізнес у невеликих містах

У цьому інтерв’ю ми поспілкувались із двома представниками Beetroot, що вони стояли біля витоків формування стратегії компанії. Саме вони надихнули нас відволіктись від традиційних великих ІТ-центрів у Києві чи Одесі та звернути увагу на маленькі міста по всій країні.

Є безліч причин, щоб поїхати з мегаполіса та почати будувати бізнес у маленькому місті, — від економії до меншої конкуренції, але в нашому випадку основоположним було бажання відкрити потенціал багатьох талановитих людей, які живуть якомога далі від шуму та метушні столиці. Ми побачили, що завдяки співпраці з розробниками по всій країні ми зможемо навчити та натренувати більшу кількість людей, що вони будуть здатні впоратись з вимогами ІТ-індустрії. Під невеличкими містами ми маємо на увазі міста з населенням трохи вище за 200 000, такі, як Полтава, Івано-Франківськ, Краматорськ.

Інтерв’ю з Уве Поомом, менеджером по партнерству та фандрайзером Beetroot Academy, та Андреасом Флодстромом, виконавчим директором Beetroot і Beetroot Academy.

Чим займається Beetroot в невеликих містах?

Уве: Власне, ми відкриваємо академії та навчаємо людей. Якщо подивитись на це з точки зору індивідуума, ми створюємо нові професійні можливості. Адже економіка невеликих міст потребує реновації. Якщо подивитись на це з точки зору глобального ринку, то, погодьмося, що для модернізації економіки ми маємо поліпшити кваліфікацію людей у всіх містах — і великих, і малих. Сучасна економіка є цифровою і потребує певних знань. Завдяки Академії ми робимо свій внесок у розвиток економіки в невеликих містах для переходу у нову епоху. Ми підбурюємо ринок до змін. Я гадаю, що з моменту відкриття академій в нових містах, ми дали великий поштовх для розвитку, принаймні у сфері ІТ.

Ми створюємо пул талановитих спеціалістів, використовуючи для цього практичну та швидку освіту. Власне, ми є медіаторами між старим та новим, перекидаємо міст між зашкарублими інститутами вищої освіти та динамічними потребами ринку, між звичним способом ведення справ й економікою, що трансформується на наших очах.

Андреас: Ми прагнемо створювати нові можливості та розвиваємо регіональний ринок ІТ. Це якщо казати простими словами. Але в цілому картина доволі складна. Якщо ви згадаєте піраміду Маслоу, то вона має базовий рівень, так? Це те, що ми робимо спочатку — даємо людям роботу і гідну зарплатню, щоб вони мали змогу купувати необхідне. Далі ми переходимо до наступного рівня піраміди. Ми даємо їм ціль, вчимо думати про щось більше, а не лише про гроші. Сьогодні в Україні дуже легко знайти чи то дуже дорогі, чи то дуже дешеві речі. А між ними прірва. Ми хочемо, щоб люди прагнули до створення середнього класу.

Чим відрізняється ведення бізнесу у маленьких містах від мегаполісів?

Уве: Є три головні аспекти. Перший — це вартість. Чим далі від центру, тим дешевше. Другий — це ризики. В мегаполісах вони значно більші, бо тобі доводиться не лише будувати бізнес, а ще й боротись із конкуренцією. Третій — це вплив середовища. Коли ти працюєш у напруженій, стрімкій атмосфері великого міста, то буває складно побачити соціальний відбиток, що його лишає твоя компанія. У невеликих містах ти одразу бачиш результати своєї роботи, та це, безумовно, надихає.

Андреас: Перш за все, треба розуміти, що історія аутсорса заснована на значному дисбалансі. Одна й та сама робота оцінюється по-різному у різних містах. Наприклад, вартість послуг розробника у мегаполісі відрізняється від вартості тих самих послуг у маленькому місті. Ми не вдаємо з себе святих і не кажемо, що не використовуємо цей дисбаланс на свою користь. Але в той самий час, ми намагаємось якось його зменшити. Тільки уявіть, що розробник з Полтави має достатню освіту та досвід, щоб конкурувати з розробниками зі Швеції. Це відкриває цілий світ нових можливостей, дає людям шанс змінити своє життя та життя суспільства в цілому.

Чому ми почали цим займатись?

Уве: Більшою мірою ми воліли збалансувати розвиток країни. Український бізнес у своїй більшості зосереджується на великих містах, в той час як інші залишаються у пітьмі. Це таке собі замкнуте коло. Люди їдуть з маленьких міст, бюджет цих міст отримує менше податків, через що міста не можуть розвиватись та пропонувати людям перспективну роботу, яка могла б переконати їх не їхати. Єдиний спосіб розірвати це коло — це створити привабливі можливості в маленьких містах та вмовити людей дати їм шанс.

Андреас: Ми відкриваємо академії у невеликих містах, щоб допомогти розвитку цих регіонів. Ми маємо специфічну пропозицію — практичні курси, що вони допомагають знайти роботу в ІТ-сфері. Ми обираємо людей не за навичками чи спеціалізаціями, а за певним набором якостей та цінностей, які, на нашу думку, роблять їх більш зацікавленими у розвитку українського суспільства.

Уве: Коли ми відкриваємо нову компанію, ми створюємо можливості. Але на цьому історія не завершується. На кожну вакансію в ІТ припадає кілька супутніх позицій (рекрутери, маркетологи, тощо). В західних країнах таке співвідношення дорівнює приблизно одній-двом новим вакансіям на кожну нову роботу в ІТ. Але в Україні, де різниця між зарплатами в ІТ-індустрії та інших сферах безглуздо велика, кожна нова робота в ІТ генерує 3.8 нових вакансій. Це просто надзвичайний вплив!

Як це впливає на ІТ-сферу та економіку України в цілому?

Андреас: Наша головна мета — розвивати середній клас в Україні. 80% спеціалістів в Україні працюють на зовнішні ринки, від чого економіка країни лишається слабкою. Коли ми пропонуємо нові можливості працевлаштування у міжнародній компанії, ми створюємо приток інвестицій. Ми робимо це не тільки заради вливань в економіку, а також для того, щоб змінити світогляд людей і навчити їх відповідальності.

Уве: Ми бачимо, що відкриття Академій у невеликих містах вплинуло на індустрію в цілому. Ми не тільки підвищуємо рівень освіти в сфері ІТ, ми підсилюємо конкурентне середовище. Ми формуємо лояльність до людей з невеликих міст. Також ми активно скорочуємо гендерну нерівність у цій сфері, адже дві третини наших студентів — жінки. Ми отримуємо гранти від різних організацій, завдяки чому можемо надавати стипендії тим жінкам, які хочуть отримати технічну освіту. Таким чином ми заохочуємо ще 50% населення до ІТ-сфери та розхитуємо патріархальні засади цієї індустрії.

На які труднощі ми натрапили?

Уве: Молодь все ще вірить в те, що закордоном їх чекає краще життя. Можливо це так, а можливо що й ні. Але, коли так багато людей прагне поїхати, дуже складно знайти студентів у невеликих містах, які схочуть лишитись та навчатись. Інша проблема — світогляд. Мешканці великих міст мають більш прогресивні погляди. Це можна простежити по їх незалежності, самоорганізації та готовності нести відповідальність. А мешканці малих міст часто бувають пасивні та полюбляють перекидати відповідальність на когось іншого. Це спадщина радянського періоду, коли держава пильнувала за всіма аспектами людського життя та обмежувала індивідуальну свободу. Ми вважаємо, що це може змінитись, коли люди побачать можливості, що відкриваються перед ними.

Як це допомагає міжнародному бізнесу?

Уве: Я вірю, що створюючи нові академії у невеликих містах, ми маємо великі шанси змінити механізми функціонування бізнесу. Ось вам приклад. Якщо у Google вирішать відкрити нові офіси в Європі, вони почнуть співпрацювати з місцевими університетами, щоб навчити спеціалістів “під себе”. Цей процес може тривати три, чотири, а то й п’ять років. Ми маємо схожу концепцію — ми навчаємо людей згідно з певним вимогам компаній, але робимо це значно швидше. Клієнти Beetroot можуть співпрацювати з Академією, щоб, скажімо, створити цілеспрямований курс і вже за 3-4 місяці отримати спеціалістів, які б відповідали їхнім вимогам. Компанії не хочуть складати навчальні плани — вони хочуть мати кваліфікованих спеціалістів, і це саме те, чим ми займаємось. Ми обираємо тільки тих студентів, які мають достатню мотивацію, щоб навчатись, і це гарантує високій рівень знань у майбутніх професіоналів.

Андреас: Ринок праці стає більш глобальним. В Академії ми надаємо можливість отримати достатню компетенцію та долучитись до світової конкуренції. В довгостроковій перспективі ми хочемо вірити, що світ стане ідеальним, і всі зможуть конкурувати чесно й на рівних умовах, незалежно від місця проживання, раси або статі — спираючись тільки на свої знання та досвід.

“Більш за все в моїх клієнтах мені подобається…”

Будувати міцні, дружні відносини в команді дуже важливо, як для клієнтів, так і для розробників. Спілкування не має зводитись до обговорення виключно робочих питань. Адже команди, які по-справжньому товаришують та беруть участь і всіляких спільних пригодах, здатні на дивовижні речі. Такі дрібні деталі, як похід у паб чи в гори, допомагають нам скоріше кооперуватись та синхронізуватись для виконання складних завдань. Ми розпитали наших розробників про найкращі моменти їх співпраці з клієнтами.

Баланс між роботою та приватним життям

Роберт Грес, Middle Web Developer

“Моїм клієнтам притаманна одна риса, яка мене дуже тішить. Власне, ця риса притаманна всім шведам. Вони вміють розставляти пріоритети. Вони знають, що робота—це лише робота, і вона не має обмежувати приватне життя. Тому наші клієнти з розумінням та толерантністю ставляться до нашого вільного часу. Все це створює комфортні та мотивуючі умови для співпраці, і я це дуже ціную”.

Дружня атмосфера

Євген Крючко, Content Management Team Lead

“Під час мого першого року роботи наші клієнти запросили нас в Швецію, щоб краще познайомитись. Перш ніж ми встигли вилетіти, вони надіслали нам футболки, худі, шапки та шведські книги—звичайно, все брендоване, але від цього ані трошки не менш стильне. Ми були у захваті від такого теплого прийому. Але на цьому історія на закінчилась. Вони запросили нас до музею Васа—туди, де зібрані затонулі кораблі. І ось ми в нових худі, з кіпою нових книжок роздивляємось гігантські залишки величних кораблів—це було надзвичайно круто!

Але все це не так важливо, як атмосфера тепла та дружби, яка притаманна всім нашим зустрічам. Ну тобто футболки та худі—це круто, але мене більше зворушує той факт, що вони пам’ятають про всі важливі події в моєму житті—вітають із днем народження, з весіллям, тощо. Мені здається, що подарунки—це лише матеріальне втілення щирої турботи та підтримки”.

Хакатони

Артем Уткін, Senior .NET Developer

“Наші клієнти часто влаштовують для нас “інтелектуальні” розваги. Раз у декілька місяців вони організовують хакатони в Малме для всіх членів команди. Наступний буде про machine learning, і мені дуже приємно бути частиною цієї події”.

Обмін смаколиками

Іван Лєбєдєв, Software Developer

“Мої клієнти—молоді, енергійні та веселі хлопці з купою цікавих ідей. Вони мріють з’їздити на екскурсію до Чорнобилю та залізти на щит Батьківщини-матері. У них в офісі є собака, і це круто. Ми маємо чудову традицію обмінюватись національними смаколиками. Вони надсилають нам традиційні шведські ласощі, а ми їм—українські. Виходить такий собі нескінченний міжнародний кругообіг їжі, покликаний підтримувати нас ситими та задоволеними”.

Менеджмент

Віталій Уткін, Front-End Developer

“Я б сказав, що мені в моїх клієнтах подобається те, як вони організують свою (та нашу) працю. Вони ставляться до нас, як до членів родини. Ось, наприклад, одного разу вони запросили нас до Швеції. Звичайно, ми прийняли запрошення та полетіли, гадаючи, що нас оселять у якомусь хостелі чи щось таке. Уявіть, як ми були здивовані, коли нас привезли до найкращого готелю Готеборга! Ми почувались як королі. А потім ці хлопці навчили нас грати в Shuffleboard. Це зовсім не було схоже на бізнес-подорож. Ми нібито приїхали в гості до добрих друзів…і ще трохи попрацювали”.

Як зберегти баланс між родиною та роботою

Утримувати баланс доводиться не лише прихильникам йоги, але й тим, хто поєднує роботу та сім’ю. Річ у тім, що обидві сторони нашого життя — персональна та професійна — забирають купу часу, зусиль та уваги. Тому ми зібрали для вас декілька корисних порад та сподіваємось, що вони допоможуть вам знайти кар’єрно-родинний баланс, про який ви так мрієте.

Плануйте

Ерл Найтингейл, якого ми жартома називаємо деканом персонального розвитку, якось сказав: “Все, що вам потрібно, — це план, карта та сміливість”. Він напевне мав на увазі щось пов’язане із саморозвитком, але чому б не пристосувати його пораду до кар’єрно-родинного балансу?

Таня Таніна, наш HR менеджер та мама чудового хлопчика, розповідає: “Кожен тиждень я починаю з планування. Ми з чоловіком вже стали справжніми професіоналами стратегічного планування. Ми намагаємось взяти до уваги все. Хто буде відвозити сина до школи? Хто забере? В який день, о котрій годині? Крім цього, ми маємо запасний план на випадок непередбачених обставин”.

“Я завжди із вдячністю приймаю допомогу від інших людей, — продовжує Таня, — Головне — дати їм зрозуміти, що ви потребуєте їхньої підтримки. Знаєте, як часто буває — ми чекаємо від когось допомоги, а людина може і не здогадуватись про це. Коли вам потрібна допомога, кажіть про це голосно і прямо. Якщо ви плануєте свій день — скажіть людям, що вони можуть стати частиною вашого плану. І пам’ятайте, що ви не повинні поратись із цим самотужки”.

В одній із наших статей ми казали, що планування може зробити нас щасливіше. Крім цього, планування може допомогти нам виділити більше часу для спілкування із родиною. Тільки-но ви навчитесь правильно планувати, ви побачите, як багато всього можна втиснути за один день.

Поєднуйте родину та роботу

Хаос — це не завжди погано. Якщо вам не вдається розділити роботу та родину, нічого страшного, змішуйте! Є вірогідність, що ви зможете знайти омріяний спокій, якщо поставите все з ніг на голову.

“Мені дуже пощастило, я працюю в компанії із сильними сімейними цінностями, — розповідає Таня, — Ніхто не заперечує, якщо я приводжу свого сина на роботу. Я даю йому пазли, розмальовки, іграшки та працюю як завжди. Чесно кажучи, я навіть сама дивуюсь, як все легко проходить. Ось, наприклад, одного разу я проводила співбесіду, і моя дитина із серйозним виразом обличчя зайшла до нас в кімнату, щоб спитати щось дуже важливе (а саме, де його фломастери). Він поводився так природно, питався так впевнено, що навіть кандидат посміхнувся цьому несподіваному вторгненню. І, звичайно, нічого страшного не сталось, я закінчила співбесіду і ще раз переконалась, що дитина ну ніяк не заважає моїй роботі”.

Таку саму думку поділяє Центр Креативного Лідерства, чиє дослідження доводить, що батьківство позитивно впливає на нашу працездатність. В обох ситуаціях — на роботі та з дітьми — ми використовуємо однакові навички, такі як багатозадачність, концентрація, стресостійкість. Навіщо розділяти ці сфери, якщо вони так добре можуть співіснувати?

Нестандартні години

Більшість із нас починає працювати десь між дев’ятою та одинадцятою. Закінчують відповідно десь о шостій. Але якщо ви намагаєтесь врівноважити роботу та родину, можливо, вам доведеться переглянути цю схему.

“Коли ми переїхали за місто, я зрозумів, що витрачаю забагато часу на дорогу туди й назад, — розповідає Андрій Гринько, розробник та батько чудової дівчинки, — Беручи до уваги всі корки, я проводив у дорозі 4 години кожного дня! Звісно, вертаючись додому, мені хотілось тільки лягти спати і все”.

Згідно з цим дослідження, ми проводимо у корках приблизно 50 годин на рік. Тільки уявіть, скільки цікавих речей можна було б зробити за цей час! Але ось ви сидите у вашій металевій коробці та дивитись, як життя плине повз вас. А якщо ви до того ж намагаєтесь якось налагодити баланс між роботою та сім’єю, ці години у корках особливо допікають.

Звичайно, можна провести декілька скайп-зустрічей, сидячі в машині, можна і музику послухати, або почитати цікаву статтю, на кшталт цієї. Але всім нам хотілось би мати можливість робити все це десь не у корці.

“Мене не влаштовував мій розклад, тому я вирішив прокидатись раніше. Я почав виїздити на роботу до того, як виїжджає більшість водіїв, — продовжує Андрій, — Це було нелегко для мене, бо я взагалі не жайворонок. Але я до цього звик і тепер проводжу в дорозі вдвічі менше часу. Я повертаюсь додому раніше і маю час пограти з донькою та зробити ще багато цікавих речей”.

Долайте стереотипи

Навіть у найпрогресивнішому суспільстві все ще живе думка, що із появою дитини матуся автоматично випадає із професійної сфери. Таке твердження може провокувати порушення балансу сім’ї та роботи і лягати важким тягарем на плечі одного з батьків. Але батьківство — це ж про двох людей, чи не так?

“Я вважаю, що не має бути ніякого поділу на батьків, що працюють, і батьків, що піклуються про дитину. Ви родина і маєте все робити разом, — каже офіс-менеджер Оксана Маліношевська, — Я прийшла в Beetroot у 2014, а в 2015 стала мамою чудової дівчинки. Тепер я відчуваю, що в мене є дві дитини — моя донька та моя компанія. Може саме через це мені не було дуже важко тримати баланс. Але я гадаю, що секрет в тому, що треба ділити обов’язки нарівно. Коли я повернулась на роботу, залишивши доню з батьком, я почувалась ніяково. Мене виховували у переконанні, що малеча повинна бути з мамою. Але виявилось, що, якщо іноді мінятись ролями, нічого катастрофічного не буде. Цей досвід допоміг мені збалансувати роботу і родину. Він також допоміг нам з чоловіком зміцнити наші стосунки”.

Знаходьте власний шлях

Маленькі діти — це не хрест на кар’єрі, навпаки, кар’єра не має відбирати ваш час у родини. З певною долею завзяття та зусиль стає цілком можливо тримати баланс між роботою та родиною.

Якщо ви відчуваєте, що наближаєтесь до краю своїх можливостей — дайте собі час відпочити. Подумайте над іншою стратегією, але не заганяйте себе туди, звідки ви не зможете вибратись із здоровою психікою. Пам’ятайте, що можливо все, — знайдіть свій шлях та продовжуйте рух!