Офісні монстри і як з ними ладнати

В дитинстві ми думаємо, що монстри — це волохаті пазуристі істоти, що причаїлись під ліжком. Хто б думав, що на них можна натрапити будь-де: у метро в час-пік, у черзі в поліклініці, і навіть в офісі (коли раптом взяв чужу чашку).

Всі ми, час від часу, буваємо не в гуморі. І лише деякі особи постійно злостиві і знущаються над іншими, бо отримують від цього задоволення. Пояснимо на перевертнях. Одні показують ікла тільки у повний місяць. Інші, обернувшись раз, геть здичавіли, тому загрозливо гарчать та пускають слину у будь-який день місяця.

У кожного такого «перетворення» є причина. Інколи — дрібниця. Проте краще її розгледіти заздалегідь, поки все ще можна владнати без Ван Хельсінга. Давайте подивимось, що робить із нас монстрів і як повернути колезі людяну подобу, якщо у того ще трохи — і проріжуться ікла?

Не з тої ноги встав

Як легко виправдати свою неприязну поведінку цією фразою! Але ж постійно «не з тої ноги» можуть вставати хіба що сороконожки. А ще — офісні монстри, які кожну свою грубість чи помилку пояснюють не тими ногами.

Чому так? Мусить бути інша, реальна причина: затяжний конфлікт чи невирішена проблема, може дається взнаки хронічна втома чи робота не приносить задоволення. Або гірше: приносить задоволення ображати колег, легко уникаючи відповідальності.

Антидот. Якщо колега повсякчас не в гуморі, акуратно поговоріть про це (напряму, через тім-ліда або вашого HR). Дружня розмова або чесна порада прояснять, у чім річ.

Монстри в офісі

Страх невдачі

Переживати перед відповідальним моментом — нормально. Ненормально через свої страхи ставити під сумнів кожну дію команди. Цей монстр перестає брати на себе будь-яку відповідальність та погоджується тільки за найпростіші завдання.

Чому так? Страх невдачі виникає, коли у працівника немає почуття безпеки. Наприклад, за своє робоче місце чи за повагу у колективі.

Антидот. Попрацюйте над культурою фідбеків у команді і знайдіть справжню причину невпевненості.

Монстри в офісі

Голод

Змушує проявляти агресію, коли поблизу опиняється хтось з печенькою у роті. Від систематично голодної людини навіть «смачного!» звучить, як побажання вдавитись.

Чому так? Ми всі любимо попоїсти і не любимо, коли нам щось забороняють. Люди стресують, коли змушені змінити свої харчові звички і відмовитись від чогось смачненького (і не обов’язково корисного). От вони і транслюють своє незадоволення на інших, хто себе заборонами не обмежує.

Антидот. Замініть печиво в офісі на фрукти та горішки. Порадьте заклади, де в місті готують смачне з «дозволених» продуктів. І турботливо мати при собі екстра-сендвіч, щоб поділитись із тим, хто не має — ніколи не буде зайвим.

Монстри в офісі

Втома

Виникає через хронічний недосип, заскладні або запрості задачі, рутину. Втомлений монстр, не гірше за застуду, заражає офіс постійною дратівливістю і апатією, що сильно шкодить проекту.

Чому так? Часом, людина не може визнати, що їй потрібен додатковий вихідний, ще одна пара рук, аби як слід завершити завдання, або навіть чесна розмова з тім-лідом про те, чим насправді хочеться займатись на проекті.

Антидот. Запропонуйте допомогу. Порадьте взяти позаплановий вихідний чи якийсь час попрацювати з дому.

Про хронічну втому та роботу ми, до речі, нещодавно вже писали: отут є 4-хвилинний матеріал про причини вигорання на роботі та як дати цьому раду.

Монстри в офісі

Дрібні образи

Часто ми не надаємо їм значення, аж поки дрібниці не перетворяться на гидотну загрозливу масу. Спершу хтось розбив вашу кружку і не зізнався, у кабінеті хтось загучно слухає музику у навушниках, хтось невдало пожартував, а потім ще й в метро боляче наступили на ногу. І все, терпець урвався.

Ви починаєте «захищатись» і гарчите навіть на тих, хто вам стабільно бажав «доброго ранку». Або в очікуванні чергової підлості долі, перетворюєтесь на ходячий згусток негативу.

Чому так? Люди не схильні перепрошувати: «Тю, та це ж дрібниця!». Або розуміють, що повелись нечемно, проте ніяковіють визнати це. Ще одна наша схильність — тримати «дрібниці» у собі, незалежно від строку їхньої давності.

Антидот. Скажіть монстру обережно, як ви почуваєтеся, коли він оце починає колотись образами. Навіть, якщо це «дрібниці» — ризикуєте самі назбирати колючок і теж перетворитись на кактус. Поцікавтеся, чи все у нього добре/що сталося (звідкись ці колючки беруться ж!).

Монстри в офісі

Загалом, монстра від людини, у якої день пішов шкереберть, відрізняє повторюваність та тривалість цього «кусючого» стану. Дехто, коли втягнутий у постійний стрес, навіть не помічає зміни свого звичного настрою на неприязний. І тут колезі вже треба допомога. Небайдужість та чесний фідбек — часто є ключем до вгамування майже будь-якої потвори (навіть якщо мова насправді — про вас).

Якщо у вашому колективі є хтось, хто схожий на затятого монстра і це не виправиш добрим словом та обнімашками, радимо розповісти про проблему вашому HR чи тім-ліду. А на додачу прочитати ось цей матеріал про так звану «токсичну» поведінку у команді та як із нею впоратись самотужки.

Case Study: робота в Project Unit та материнство

Три роки тому Анастасія Крекотень радикально змінила спеціалізацію. Міжнародний економіст за освітою, вона пройшла курси Beetroot Academy для переселенців і вже на другому тижні після їх завершення отримала свій перший проект. Настя — WordPress розробниця в Beetroot.

У чому сила мультизадачності, роботи в Project Unit та як повернутись на проект з грудничком під боком — далі.

Анастасія Крекотень, WordPress Developer у Beetroot

Project Unit – це внутрішня команда Beetroot, що переважно працює з WordPress, PHP та JS фреймворками. Зараз, до речі, у Project Unit є кілька вакансій: розшукуються WP-розробники. Можливо, це ти?

Де я, а де ІT?

Ніколи не думала, що буду займатись розробкою. Де я, а де ІТ? Але це відчуття, коли ти щось створюєш, неповторне. Начебто пишеш набір символів, а він обертається на справний сайт.

WordPress для мене починався з плагінів ACF, Visual Composer та Slider Revolution. Далі були WPML, BuddyPress, Woocommerce, за ними — Google Analytics, AMP та Optimizely. Паралельно вчу та використовую PHP, JavaScript, бібліотеку jQuery. Я встигла попрацювати над різними проектами — від корпоративних сайтів до інтернет-магазинів, були проекти «з нуля» та підтримка поточних.

У моїй професії що не день, то новий виклик: тут без здатності швидко навчатись ніяк не обійтись! Простіше за все вчитись на практиці. На щастя, у Beetroot і практики, і підтримки вистачає: тебе завжди хтось виручить, покаже і розкаже що до чого. Зараз, наприклад, за порадою колеги, читаю Fullstack React. The Complete Book on ReactJS and Friends — допомагає мені з новим проектом на React.js.

Project Unit — робота без тиску та керівників

У Project Unit, як правило, немає поняття «керівник та підлеглий». Тут розробники самі відповідають за кінцевий продукт і час теж розподіляють самостійно. Це дуже зручно: ніхто не стоїть над головою і в команді складаються приємні товариські стосунки.

Звісно, у нас є тім-лід, який може поцікавитись, чи потрібна допомога, як просувається робота. Проте він ніколи не стане тиснути чи безпідставно критикувати нас. Окрім тім-ліда, ми можемо напряму говорити і з нашими клієнтами. І мені здається, пряма комунікація з замовником — велетенський плюс. Завдяки цьому можна уникнути ефекту «зіпсованого телефону».

Робота в Beetroot

Між США, Кувейтом та Швецією

Доволі приємні стосунки складались з клієнтами з різних країн. Я не зіштовхувалась зі стереотипними проблемами, які зазвичай приписують представникам різних національностей. Проте деякі культурні особливості все ж були.

Так, наприклад, з замовником з Кувейту у нас був справжній проект-перевертень. Ви напевно знаєте, арабській писемності притаманний зворотній нашій напрямок — справа наліво. Під час роботи над сайтом треба було зробити так, щоб обома мовами — арабською та англійською — все працювало як належить, всі переклади були залиті правильно. Завдання було не з легких, і за деякий час я зловила себе на думці, що беру вдома книгу і починаю її читати шиворіт-навиворіт.

Окрім того, мої клієнти з Кувейту полюбляли завершувати повідомлення трикрапкою: від цього текст звучав вже не як ділова переписка, а як якесь томне послання… А американці — навпаки, звучали напрочуд оглушливо, бо раз по раз писали свої повідомлення капсом. І тільки зі шведами у мене не було ніяких казусів — одразу ж знайшли спільну мову.

Важко було і йти, і повертатись

У мене тепер маленький син, і він, так би мовити, брав безпосередню участь у моїх останніх проектах, адже я продовжувала працювати протягом всієї вагітності. Настільки комфортно було на роботі і абсолютно не хотілось йти! В якийсь момент я все ж взяла декретну відпустку… і за три дні народила сина.

Дуже хотілось повернутись пошвидше, але я просто не уявляла, як це — працювати з малюком під боком, особливо, коли в місті немає ні рідних, ні близьких. Перед очима був приклад колеги, яка вже на третій місяць після пологів домовилась, що раз на тиждень працюватиме з офісу — щоб не втратити навички та соціалізуватись. Мені це вдалось тільки коли сину виповнилось півроку. На щастя, мій клієнт легко погодився на «особливі» робочі умови для мене.

Перші два тижні по поверненню до роботи я намагалась освіжити пам’ять і знайти бодай якийсь ритм. Після такої тривалої перерви можна і заіржавіти. Зараз я працюю з 75% навантаженням, з дому: син спить чи грається — я працюю, годинку чи дві, як вийде. І так — по 3-4 підходи на день. Про такий режим домовились з командою та тім-лідом і поки що з усім справляюсь.

Раніше я мала досвід одночасної роботи над декількома різними сайтами. Можливо саме завдяки цьому я навчилась швидко переключатись з однієї задачі на іншу. Знаю, що декому буває важко працювати з дому, однак коли я сідаю за комп’ютер, концентруюсь та цілковито занурююсь у роботу — навіть якщо це лише на годину.

Ми, до речі, писали про це явище «занурення у роботу». Воно називається «потік» і ось як у нього можна потрапити.

Мій досвід доводить, що немає нічого неможливого! Головне — мати бажання почати щось нове, не боятись змін та складнощів. Так, ймовірно, на самому початку шляху вам буде важко, часом здаватиметься, що простіше все кинути і повернутись до звичних справ.

Цей переломний момент стається з кожним, хто наважується вийти зі своєї «зони комфорту». Вибір за вами — подолати його та отримати нову цікаву професію чи піддатись тиску. Я обрала перше. І не жалкую про свій вибір: тепер у мене є не тільки робота, що приносить купу задоволення, але і друзі, що як і я, захоплені своєю професією.

Майбутнє IT за “T”-спеціалістами?

Канонічний супергерой: літає, гне арматуру у брецелі та носить тріко з золотавим плащем. Проте IT-світу потрібні інші суперсили. І аби ними володіти, вам не обов’язково бути родом з Криптону.

Хто такі Т-люди?

Якщо у двох словах, це ті, хто попри глибокі знання в одній галузі, знається і на інших. Т-мени, або T-shaped people, звуться так через дві умовні риски:

  • вертикальну — вона означає глибину основної спеціалізації;
  • горизонтальну — це широта суміжних знань, здатність адаптуватись до різних задач проекту.

Досвідчені UI/UX дизайнери глибоко знаються на дизайні — це їх “І”. Знання бізнес-процесів, менеджменту, психології, загально — мов програмування, робить їх класичним прикладом Т-людей.

Т-мени — це часто Middle+ чи навіть Senior спеціалісти, що попри основний технічний профіль, вирішили піти, скажімо, у менеджмент. Високий попит на Т-людей є в продуктових проектах та стартапах, де на додачу до “І” вкрай потрібна ця широта знань.

«Бути так званим generalizing specialist у моїй теперішній позиції цінніше, ніж просто вузьким спеціалістом, — каже Tech Lead Адель Салах. — Я повинен тримати руку на пульсі всього проекту, і це було б неможливо без широкого кругозору. Маючи досвід проектів різного плану — від низькорівневого програмування систем до фронтенд-розробки — я можу себе назвати людиною з Т-скілсетом».

Чому круто бути Т?

«Команда з Т-людей працює органічніше, — пояснює HR-консультантка Beetroot Анастасія Хижняк. — Розробникам, що мають загальне розуміння всіх процесів девелопменту, простіше вибудовувати роботу над проектом. А для вспоміжних ролей, як от HR, знання з розробки знадобиться при пошуку нових людей, або при проведенні performance reviews».

Це не означає, що всім потрібно терміново вирости вшир. Проте багато сучасних професій поступово переходять на Т-подібну схему (навіть якщо це так і не називається). Поява DevOps — як один з яскравих прикладів.

T-люди

Джейсон Іп, Agile Coach у Spotify, виділяє щонайменше 5 причин, чому Т-мени, або так звані generalizing specialists, «супери»:

  1. Т-людина знається на багатьох речах і є експертом, принаймні, в одній галузі.
  2. Т-подібні люди здатні пристосовуватися до різних запитів.
  3. Працюючи у команді з Т-людьми, можна залучати експертів до вирішення питань, що ступорять проект, а неспеціалістів — щоб звільнити час експерта.
  4. Т-спеціалісти дають змогу зробити більше з тією ж кількістю людей (або зробити те ж саме з меншою кількістю людей).
  5. Т-люди допомагають більш ефективно спілкуватися всередині команди та з клієнтом.

Т-команди гнучкі, самодостатні та продуктивні. Вони бачать проект з різних сторін та глибше розуміють його потреби, приймають комплексні рішення та, врешті, випускають справді крутий продукт. Раніше при пошуку людини на проект спирались тільки на основну спеціалізацію — “І”. Але тепер кандидатів підбирають більше за “Т”-принципом:

«Все частіше запити від компаній, котрим ми допомагаємо будувати ефективні розподілені команди, стосуються саме фулстеків, — коментує Анастасія. — Один з найпоширеніших запитів — людина, яка знає і фронтенд, і бекенд».

Адель Салах додає: «Чим довше продукт у розробці, чим стабільніший і зріліший стек продукту, тим поглибленіші знання та більш вузьконаправлені спеціалісти знадобляться (хороший приклад — Java-бекенд стек). Компаніям, що обирають новіші та більш експериментальні стек-сетапи, навпаки — потрібні розробники з ширшим колом знань та навичок».

Як стати справжнім “Т”?

Універсального переліку, що треба вміти та знати, аби вважати себе Т-людиною в ІТ, немає. Для початку, важливо мати оце “І” — спеціалізацію. Решта — це ваш час, допитливість та практика.

QA Team Lead Наталія Милостна пропрацювала більше 9 років у сфері забезпечення якості коду. Це її основна спеціалізація. За сумісництвом, вона добре розбирається у бізнес-аналітиці, менеджменті командної роботи, аналітиці даних, а також роботі з процесами. «Іноді, я приходжу на проект в якості Senior QA, проте можу далі йти і як Processmaker, i як BA/QA Analyst», — каже Ната.

T-люди

Олексій Бобир, Senior Node-розробник, наводить такий скіл-сет для формування “І” у Middle+ спеціаліста: «IDE, Git, Docker, затребувані на поточному проекті мови програмування, фреймворки, функціонал системи тікетів, системи неперервної інтеграції та інші інструменти, з якими доводиться регулярно працювати».

Для “І” Senior-спеціаліста, на думку Олексія, у вільний час корисно вивчати методології (на кшталт функціонального програмування), архітектури (скажімо, мікросервіси), фундаментальні основи того ж об’єктно-орієнтованого програмування або тестування та інші — з чим щодня зіштовхуєтесь у роботі, проте на більш глибокому рівні. Та й загалом знайомитись з трендами за межами того, що використовуєте на поточному проекті.

Адель Салах також радить вчити функціональне програмування: «Це вже у тренді і, я вважаю, буде тільки закріплювати свої позиції». Також, на думку Аделя, є декілька перспективних технологій, за якими потрібно слідкувати — вони здатні вплинути на галузь у наступні кілька років:

  • у вебі — це WebAssembly, що має всі шанси подолати гегемонію JavaScript в браузері, а також спричинити навіть більшу міграцію нативних додатків до браузеру;
  • на рівні систем / бекенд-програмування, Rust — амбітна та інновативна мова, що впевнено набирає оберти. В перспективі вона може стати гарним вибором для написання мікросервісів та веб-серверів, та конкурувати в цих галузях з GoLang або Node.

Як компанії формувати Т-людей

З боку компанії, формуванню Т-людей можна посприяти, якщо давати змогу попрацювати над однією задачею спеціалістам з різних сфер. Окрім того, створити умови для постійного навчання у неробочий час, або розподіляючи час за принципом 80/20. Beetroot, наприклад, регулярно проводить лекції для команд та надає бонус на освіту, а зараз розробляє своєрідну базу обміну знаннями для внутрішнього використання.

В команді Нати Милостної практикують головоломки Advent of Code: це своєрідна гра — збірка головоломок для практики різноманітних наборів навичок і рівнів, які можна вирішити в будь-якій мові програмування. Тут можна повправлятись на швидкість, знайти новий спосіб вирішення задачі, кинути комусь виклик. Команда Нати навіть окрему статистику веде та використовує систему заохочень за вирішені задачі.

Щоб стати Т, головне — не зациклюватись на одній технології чи галузі.

«На Заході, у великих компаніях (та інколи навіть у стартапах), часто шукають не конкретно Java-спеціаліста, а просто хорошого розробника рівня Senior. — говорить наостанок Олексій Бобир. — Вважається, що профі здатен розібратись у будь-якій технології під запит проекту».

Тож план дій такий:

  • частіше виходити за межі своєї зони комфорту;
  • розвивати одну або декілька основних гілок знань;
  • практикувати нові інструменти та мови програмування;
  • стежити за останніми розробками у вашій галузі;
  • як результат, вирішувати невирішувальні задачі (а тому носити супергеройський плащ, час від часу).

Канікули від роботи: як влаштувати собі справжню відпустку

Пляж, панамка та… робота. Це тріо мирно співіснує хіба що на стокових фотографіях. Напередодні тривалих вихідних розповідаємо, як без докорів сумління лишити роботу і таки дати собі відпочити, а ще — як повернутись у робочий стан по поверненню. Без стресу та журбинки. Ось що радять наші психологи та колеги:

Перед відпусткою

Складіть список

Це допоможе вам розставити пріоритети. У цьому списку точно будуть три «щось»:

  • щось, що можна відкласти на потім;
  • щось, що можна делегувати;
  • щось, що маєте виконати саме ви і саме до відпустки.

Почніть працювати над останніми двома пунктами завчасно, щоб ніч перед вильотом у теплі краї провести у зборах панамок та надувних фламінго, а не сидячи в паніці біля комп’ютера.

Як каже Анна Добровольська, Digital Marketing Manager у Beetroot: «Мені було важко змиритись з тим, що доведеться делегувати свою роботу. Хто зможе з усім цим розібратись, окрім мене?.. Проте коли почала шукати варіанти, потрібні люди все ж знайшлись. Докладна інструкція здатна з усім допомогти!».

Попередьте свою команду

Сказати на кухні за філіжанкою кави, що ви скоро їдете відпочивати, не рахується. Бажано, щоб ваша відпустка була у календарі команди мінімум за місяць, а нагадування про неї надійшло колегам за тиждень до її початку. Скоріш за все, про ваше повідомлення все рівно забудуть та дуже здивуються, коли одного дня не побачать вас в офісі. Тому нагадуйте про це якомога частіше.

Відпустки з роботою: як знайти баланс

Налаштуйте автовідповідач

Ще один спосіб нагадати, що ви у відпустці, — створити автоматичну відповідь на пошті та робочому телефоні. Напишіть дати вашої відпустки та порадьте колегам, до кого вони можуть звернутись натомість.

А ще, автовідповідач убезпечить вас від щохвилинної перевірки нових повідомлень — ви ж відпочивати поїхали, пам’ятаєте? Якщо робота не йде вам з голови під час відпочинку, заведіть малий чистенький блокнот: записуйте до нього світлі ідеї стосовно роботи. Записуйте і одразу ж відкладайте блокнот у сторону. Ви до них повернетесь, коли вийдете з відпустки. «Вважається, — каже медичний психолог та Full-Stack HR-консультант Володимир Вовк, — що коли ми не примушуємо наш мозок працювати, а він може сам регулювати активність, шанс виникнення інсайтів і крутих ідей значно зростає». І є сенс користуватися цим ресурсом, а не просто втрачати ідеї, бо «я ж у відпустці, треба відпочивати!».

Забудьте про гаджети

Щоб справді перезавантажитись, проведіть відпустку без ноутбуку та смартфону. Ну або хоча б без інтернету: «Я провела 10 днів без лептопу і навіть без смартфону! — ділиться далі Анна. — На третій день я навіть думати перестала, як там справи на роботі. Насолоджувалась відпочинком з родиною. По поверненню, звісно, якісь питання аж горіли, проте нічого смертельного у цьому не виявилось».

«Щоб цей прийом справді спрацював, — радить Володимир Вовк. — треба всіх до нього підготувати та попередити. Це буде корисно і для вас самих. Так ви усвідомите своє рішення та позбавитесь відчуття провини за те, що покинули колег (нехай і на короткий час)».

Після відпустки

Буферний день

Розуміємо, що часом кортить на день довше затриматись у подорожі, але краще залишити собі вільний день, щоб прийти до тями. Не варто повертатись з відпустки у неділю вночі та вже за пару годин ошаліло трястись у метро по дорозі до офісу.

Анна Добровольська взагалі вирішила, що тепер виходитиме з відпустки тільки у п’ятницю: «Це дає змогу розібрати всі вхідні повідомлення, дізнатись про всі оновлення на проекті та скласти план дій на наступний тиждень, який вже почнеться розмірено, без паніки».

Приїздіть до офісу трохи раніше

Спробуйте раніше лягти спати у переддень виходу на роботу та на годинку раніше приїхати до офісу. Так і заторів уникнете, буде час на робочому місці пилюку поприбирати, розслаблено випити ранкову каву і скласти приблизний план дій на день. А ще непомітно змахнути сльозу, що ви більше не на Шрі-Ланці, а знову за комп’ютером.

Відпустки з роботою: як знайти баланс

Не навантажуйте себе одразу ж

Найкращий варіант — щоб цього дня не було важливих зустрічей чи нарад. Володимир Вовк радить зустрітись із людиною, що підстраховувала вас під час відпустки, та дізнатись про все, що відбулось. Не вимагайте від себе встигнути надолужити все, що ви пропустили за ці тиждень-два. Якщо роботи справді навалилось, визначте, що з цієї купи справді невідкладне та термінове, бо часто дрібні робочі завдання тільки прикидаються важливими.

Спробуйте техніку тайм-менеджменту

Навряд чи вам вдасться бути на 100% продуктивним у перші 2-3 дні після відпустки. Просто прийміть це: організму треба трішки часу, щоб налаштуватись на робочий лад.

Для цього «переналаштування» можете спробувати техніку POMODORO чи встановити звичайний таймер на 20-30 хвилин: саме стільки часу ви безперервно займаєтесь вирішенням однієї робочої задачі. Ні чатів, ні відовлікання на офісні теревені чи іншу роботу. Спробуйте сконцентруватись рівно на 20 хвилин. Потім зробіть 10-хвилинну перерву і знову 20 хвилин попрацюйте.

Кілька таких 20-хвилинних сесій зададуть достатній для першого дня робочий темп, допоможуть зосередитись.

Якщо єдине, на що стає сил — ще раз перевірити, чи не час вже йти додому, не картайте себе. Дайте організму ще трішки відпочити. А якщо цей апатично бездіяльний стан затягнеться, прочитайте ось цей матеріал: «Як подолати прокрастинацію?». Ми допоможемо розібратись з лінню, апатією та втомою на роботі! 🙂

Як написати круте резюме: гід для новачка

Ми дізнались у рекрутерів, які помилки у резюме найчастіше роблять новачки — ті, хто нещодавно змінив спеціальність, або шукає своє перше місце роботи. Відредагуйте своє CV, використовуючи ці поради, щоб уникнути прикрощів та дійсно круто представити себе працедавцю!

Отже, найпоширеніші помилки, яких припускаються IT-початківці:

Тисніть на посилання вище, щоб перейти до найбільш цікавого розділу. Ну або наберіться терпіння, прочитайте цей матеріал повністю та як слід відредагуйте своє резюме!

Структура

Новачки доволі часто розповідають про себе, як у шкільних творах. Не перенавантажуйте резюме інформацією: рекрутер шукає людину для виконання певної роботи — дайте йому чітко зрозуміти, що ви з нею впораєтесь! CV та автобіографічне есе — різні за стилем та призначенням.

Структура розіб’є текст на логічні частини, а рекрутер швидше побачить потрібну інформацію. Резюме, як правило, складається з 7 блоків:

  • Ім’я та прізвище
    місто проживання
  • 2-3 рядки тексту у довільній формі про те, що ви вмієте та чим хочете займатись у рамках цієї вакансії чи проекту.
  • Перелік ваших вмінь та навичок
  • Досвід роботи
  • Профільна освіта
  • Хобі, захоплення (за потреби)
  • Контактні дані

Ви можете використати один з шаблонів Canva, щоб гарненько організувати особисті дані в резюме, або інші схожі веб-ресурси. Шаблон допоможе виділити потрібні якості та зробити резюме зручним для читання.

Формат файлу

Так, у XXI столітті ви все ще можете друкувати резюме у звичайному текстовому редакторі, але може краще не треба? З цими файлами вічно якісь халепи стаються (наприклад, «повзе» форматування, перетворюючи резюме на хаос). Краще зберегти відредагований файл як .pdf.

І, будь ласка, забудьте про презентації у PowerPoint. Це не формат для резюме. Свої навички дизайну та/чи програмування можна продемонструвати, створивши власний сайт-візитку.
Тільки не забудьте додати кнопочку «Завантажити резюме» — рекрутер буде вам за це вдячний.

«Junior-designer Ivan Popov CV», «Ira Popova Ruby CV» — у назві файлу вкажіть ваше ім’я та прізвище, бажану посаду, або вашу основну спеціалізацію. Погодьтесь, так ваше резюме рекрутер побачить швидше з-поміж безлічі файлів «2.txt», «cv.pdf», або «резюме.docx».

Шаблонні фразочки

Уявляєте, скільки «комунікабельних», «стресостійких» та «відповідальних» кандидатів бачить щодня рекрутер? У резюме часто повторюють однакові слова, не підкріплені конкретними даними. Скільки разів не пиши «я уважний та педантичний», а подвійні пробіли то тут, то там та відсутність структури CV скажуть про вас зворотнє.

Аби уникнути шаблонних фраз, розкажіть про ваш досвід. Наприклад, слова «я відповідальна людина» доведіть фактами: можливо ви були старостою, чи організовували якісь події?

А замість «на курсах я опанував Javascript», «я вивчав WordPress» краще скажіть, де ви вже встигли застосувати ці знання: «я написав свій випускний проект Javascript (посилання)».

Перебільшення/недооцінювання своїх заслуг

Якщо у переліку необхідних навичок у вакансії є щось, чого ви не вмієте на 100%, не лукавте. Пишіть правду, або не згадуйте про це взагалі. Частий випадок — погана англійська. «Один кандидат написав, що має просунутий рівень англійської, — розповідає HR-консультантка Beetroot Галина Ворона. — Але на співбесіді відмовився розмовляти нею без попередньої підготовки. А це, погодьтесь, підозріло». Інший оцінив своє знання англійської на 4 з 5, а виявилось, що він на відмінно здав TOEFL!

HR-спеціалістка Наташа Дмитренко вважає, якщо є 50-60% співпадіння до вимог до кандидата, то можна пробувати подаватись: «Надсилайте резюме на вакансію ще до того, як ви будете повністю готові до неї, бо на очікування результату можна втратити багато часу. Не будьте до себе надто радикальними — від вас і не очікують професіоналізму».


Креатив на межі з фамільярністю

Якщо ви цікава особистість, вмієте мислити нешаблонно, робити дизайн чи писати код, це і так буде видно з прикладів робіт, доданих до резюме, або навіть з того, як воно зверстане. Наташа Дмитренко радить: «Треба балансувати і не вдаватись у крайнощі: кандидати іноді пишуть, що готові працювати за їжу, чи щось на кшталт “вашій компанії пощастило, що у вас можу бути я!” — і це відштовхує». Краще тримайте нейтральний тон, щоб раптом не переборщити.

Хочете додати до сухого резюме експресії — у тлі листа напишіть так званий cover-letter. Це текст на 200-300 слів у довільній формі: про себе, мотивації чи зацікавленості працювати саме тут. Але знову ж: «довільна форма» — не те саме, що «фамільярна». Ви, все ж, на роботу влаштовуєтесь.

Недоречні фото

Від кандидатів не вимагається дублювати фото з паспорту (погодьтесь, інколи його краще взагалі нікому не показувати). Проте і тут треба знати міру. Наташа розказує, що отримувала досить дивні знімки з резюме: «Один був у майці, з заведеною за потилицю рукою, на фоні — фіраночка «Укрзалізниці». Іншого разу отримую фото, на якому і людини не видно — дівчина, голова схилена над клавіатурою, і підпис: “Так я виглядаю майже завжди, бо весь час працюю!”. Нестандартне, проте і неоднозначне рішення».

Досвід (якого насправді може і не бути)

Якщо у вас немає комерційного досвіду за новою спеціальністю (попереднього офіційного працевлаштування в IT), це ще не означає, що вам геть немає що розповісти. Інна Чернова, HR-консультантка Beetroot Academy, радить ніколи не писати: «У мене немає резюме, бо я ще ніде не працював». Не працювали, але чимось та й займались?

Можливо відвідували конференції, навчались у художній школі, брали участь у FLEX чи AIESEC, були волонтером? Плюс, якщо ви щойно закінчили навчання за IT-спеціальністю, покажіть свою дипломну роботу — це вже щось!

Протилежна помилка — писати всі підряд місця працевлаштування. Навіть якщо вони не стосуються IT. Згадайте два-три останні чи найбільш показові: де ви працювали найдовше, яку посаду обіймали, які обов’язки виконували, яких результатів досягли. Цього достатньо.

Ось хороший приклад від HR-консультанта Beetroot Володимира Вовка:

Software Engineer at ***. August 2016 – present. Technologies research and developing new functionality.
Achievements: designed and developed completed microservice, implemented set of build scripts, made infrastructure wrappers for 3AWS services.
Environment: Scala, Finagle, AWS, Guice, Git, Akka, Docker, Flatbuffers, SBT, CircleCIand IntelliJ IDEA.

Візьміть цей приклад, замініть у ньому «Software Engineer» на «бухгалтер», «менеджер», «декоратор» — чи ким ви були до того — і опишіть свій досвід та компетенції за схожою схемою.

Якщо у вас є дотичні до професії захоплення, розкажіть про них більше. Про біг, вишивання, гру на гітарі та інші хобі, що не стосуються діла, можна не уточнювати.


Діалог з рекрутером

Навіть якщо ви написали резюме, якому просто неможливо відмовити, навряд чи хтось одразу вишле вам контракт на підпис. На все потрібен час. Весь процес займає близько місяця: ~2 тижні на розгляд резюме, далі — співбесіда з рекрутером, виконання тестового завдання, ще декілька технічних чи клієнтських співбесід.

Правило хорошого тону серед HR — відповідати на всі резюме, незалежно відмова це чи запрошення на співбесіду. Зачекайте 1,5-2 тижні. На вашій пошті досі пусто? Тактовно нагадайте про себе: перепитайте, чи ваше резюме точно отримали. Запит краще надсилати у тій же гілці повідомлень.

З негативної відповіді ще може бути користь: поцікавтесь у рекрутера, у чому причина відмови та які навички вам слід покращити. Це нормальна практика, як і попросити HR-менеджера зв’язатись із вами, коли відкриється нова вакансія.

Спам

Є серед джунів така практика — розсилати одне й те саме резюме усім компаніям підряд: аби лишень взяли! Це не наймудріше рішення: за резюме одразу ж видно, вмотивована людина працювати на цьому проекті, чи шукає роботу будь-де. Якщо вас притискають платіжки за комуналку, спамити шаблонним резюме всім IT-компаніям у пошуках роботи — все одно не вихід. Не лініться написати окремі резюме для кожної вакансії, яка вас зацікавить. І спробуйте знайти тимчасовий підробіток, щоб зачекати на хорошу робочу пропозицію.

Замість висновків

Основна порада — не пишіть резюме похапцем. Дайте собі час: накидайте приблизний план сьогодні, завтра додайте інформацію, про яку вчора забули, а наступного дня хай хтось сторонній все це вичитає. Є термін такий, «авторська сліпота», коли ви у своїй роботі навіть очевидних полимок не помітите, а хтось зі сторони одразу скаже: «Вась, по-МИ-лок, а не по-ЛИ-мок!».

Пам’ятайте, якщо компанія відкриває вакансію молодшого спеціаліста, від кандидатів див не очікують (і вражаючого досвіду роботи теж). Скоріш за все, вони шукають людину з базовими знаннями, яку можна «виростити» у спеціаліста під потреби проекту. Перечитайте вимоги до кандидатів: якщо є хоча б 60% відповідності основним вимогам, надсилайте резюме! А як ні, цей же перелік — вектор для розвитку та навчання!

Як уникнути непорозумінь: 6 порад для команд, що працюють на відстані

У розподілених командах часто є спільна проблема: комунікації. Те, наскільки добре люди спілкуються один з одним, може бути запорукою ефективної роботи або причиною повного провалу.

Ми поговорили з різними спеціалістами — менеджерами, тім-лідами, розробниками — про те, з якими непорозуміннями вони стикались у роботі на відстані, і як їх уникнути.

Зустріньтесь на самісінькому початку проекту

Головна складність роботи у розподіленій команді — ви не можете зустрічатись зі своїми колегами щодня та ділитись новинами за філіжанкою кави. Тому так важливо зібратись разом із командою принаймні на старті нового проекту. Наталiя Милостна, QA Lead у Beetroot, каже, що цей час, що ви його проведете разом, може стати найбільш плідним для роботи та команди загалом — при особистій зустрічі легше вирішити будь-яке питання.

Проміжні тімбілдінги, корпоративи та решта приводів до зустрічі всієї команди не менш важливі. Але як важко (чи дорого) не було б зібрати всіх разом на початку — результат їх точно компенсує.

Пишіть зрозумілі повідомлення

Ви ж не з тих людей, правда? Не з тих, хто пише у чаті єдине “привіт”, а далі мовчить? «Привіт, маю важливу справу» — теж погано. Але ще гірше ось так:

привіт

маю

важливу

справу

ти тут

?

Щоб зробити ваше спілкування в чатах більш ефективним, користуйтесь формулою новинарних журналістів, що називається «5W», де W означає Who, What, When, Where, Why. Відповідей на ці п’ять запитань достатньо, щоб створити чітку комунікацію.

Це, однак, не означає, що всередині команди ви маєте завжди спілкуватись, як роботи. Якщо кортить поговорити про наболіле — скажімо, про гарячу воду в Києві чи дешеві квитки на Шрі-Ланку, — створіть окремий чат. У нас в Beetroot такий є: зветься #random. Для питань по роботі — окремі розмови та канали комунікації.

Допоміжна річ — документ, з якого зрозуміло, хто у команді чим займається, за що відповідає та як з ним зв’язатись у разі потреби. Створити цей документ — той ще виклик. Проте всі зусилля будуть того варті.

Говоріть один з одним частіше

Здається все так легко: просто спілкуйтесь частіше та розгалужена команда працюватиме, як годинник. Але інколи цей метод перетворюється на найбільш нудне та не ефективне заняття. Наприклад, коли розмови стають беззмістовним витрачанням часу, а зустрічі відбуваються тільки тому, що вони заплановані в Google Calendar.

Аби уникнути колективного закочування очей, кожне обговорення має мати чіткий список тем. Трохим Продайвода, back-end розробник з більш як 10-річним стажем роботи у віддалених командах, впевнений, що спілкування повинно відбуватись з чіткою метою та за нагальної потреби. Немає потреби — може не варто й починати?

Додавайте у розмову емоцій 😉

Австралійські спеціалісти з мови тіла та людської поведінки Алан та Барбара Піз стверджують, що за допомогою слів ми передаємо лише 7% інформації. Ще 38% — це тон голосу, інтонація, супровідні звуки, а решта 55% — поза, жести, міміка. Тобто те, що ви написали у своєму повідомленні, — це навіть не 10-та частина від того, що ви насправді могли б сказати при особистій зустрічі.

Додавайте емоцій у переписку, щоб вас краще розуміли — емоджі, GIF чи банальні двокрапки з дужками. Але ніколи, ні за яких обставин, не робіть отак: «Все пропало!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!», або «Я не знаю……….. Напиши мені десь за місяць?????????))))))».

У людей, що мають спільний проект, частіше за все, буває і спільний сленг. І це добре: так люди краще розуміють один одного. Проте у розмові з колегами та клієнтами пам’ятайте, що це ваша мова, ваші скорочення та ваші жарти. Не факт, що люди з іншої соціальної групи їх зрозуміють. Немає різниці, написали ви «давай пож в чт» чи «змердж лаєри» — для співрозмовника це однаковий ребус. Щоб не створювати труднощів собі та іншим, просто уявіть, що маєте пояснити суть справ своїй бабці. От ваша бабця б зрозуміла, якби ви їй написали «давай пож в чт»?

Майте план-Б на випадок, якщо техніка відмовить

Жити в епоху технологій круто, але ніхто не відміняв глюк скайпу, поганий інтернет-зв’язок чи навіть поламані навушники. Тому завжди потрібно мати план Б на випадок, якщо одна з платформ зненацька перестане працювати: «…Skype завис, всі йдемо у Hangouts!». Вміння мігрувати між робочим ПО цінне, особливо коли це треба зробити швидко.

Буває, що вам насправді заважає навіть не технічний, а мовний бар’єр (інколи — навіть якщо ви говорите однією мовою). У будь-якому разі, не бійтесь попросити співрозмовника говорити повільніше чи повторити щойно сказане. І самі не ображайтесь, якщо вас попросять зробити те саме.

Впевніться, що всім все ясно

Часто команди завершують свої розмови фразою «все ясно?». Це типовий вислів, але дуже деструктивний. Ось уявіть: йде 40-ва хвилина зустрічі:

— Ну що, все зрозуміло?

— …так! — впевнено киває людина на іншому кінці дроту, яка весь цей час могла дрімати і не слухати, що їй втовкмачували.

А потім робить навмання, чекає додаткових інструкцій, перепитує інших співробітників про зміст завдання — одним словом, виконує купу зайвої роботи. Ще одна проблема питання «Чи все ясно?» в тому, що задачу кожен може зрозуміти на свій лад. Тому краще просіть людей, відповідальних за завдання, наприкінці розмови повторити, що саме від них вимагається зробити. Такий спосіб підсумувати розмову точно дієвіший.

Вам все ясно? 🙂