У цьому інтерв’ю ми поспілкувались із двома представниками Beetroot, що вони стояли біля витоків формування стратегії компанії. Саме вони надихнули нас відволіктись від традиційних великих ІТ-центрів у Києві чи Одесі та звернути увагу на маленькі міста по всій країні.

Є безліч причин, щоб поїхати з мегаполіса та почати будувати бізнес у маленькому місті, — від економії до меншої конкуренції, але в нашому випадку основоположним було бажання відкрити потенціал багатьох талановитих людей, які живуть якомога далі від шуму та метушні столиці. Ми побачили, що завдяки співпраці з розробниками по всій країні ми зможемо навчити та натренувати більшу кількість людей, що вони будуть здатні впоратись з вимогами ІТ-індустрії. Під невеличкими містами ми маємо на увазі міста з населенням трохи вище за 200 000, такі, як Полтава, Івано-Франківськ, Краматорськ.

Інтерв’ю з Уве Поомом, менеджером по партнерству та фандрайзером Beetroot Academy, та Андреасом Флодстромом, виконавчим директором Beetroot і Beetroot Academy.

Чим займається Beetroot в невеликих містах?

Уве: Власне, ми відкриваємо академії та навчаємо людей. Якщо подивитись на це з точки зору індивідуума, ми створюємо нові професійні можливості. Адже економіка невеликих міст потребує реновації. Якщо подивитись на це з точки зору глобального ринку, то, погодьмося, що для модернізації економіки ми маємо поліпшити кваліфікацію людей у всіх містах — і великих, і малих. Сучасна економіка є цифровою і потребує певних знань. Завдяки Академії ми робимо свій внесок у розвиток економіки в невеликих містах для переходу у нову епоху. Ми підбурюємо ринок до змін. Я гадаю, що з моменту відкриття академій в нових містах, ми дали великий поштовх для розвитку, принаймні у сфері ІТ.

Ми створюємо пул талановитих спеціалістів, використовуючи для цього практичну та швидку освіту. Власне, ми є медіаторами між старим та новим, перекидаємо міст між зашкарублими інститутами вищої освіти та динамічними потребами ринку, між звичним способом ведення справ й економікою, що трансформується на наших очах.

Андреас: Ми прагнемо створювати нові можливості та розвиваємо регіональний ринок ІТ. Це якщо казати простими словами. Але в цілому картина доволі складна. Якщо ви згадаєте піраміду Маслоу, то вона має базовий рівень, так? Це те, що ми робимо спочатку — даємо людям роботу і гідну зарплатню, щоб вони мали змогу купувати необхідне. Далі ми переходимо до наступного рівня піраміди. Ми даємо їм ціль, вчимо думати про щось більше, а не лише про гроші. Сьогодні в Україні дуже легко знайти чи то дуже дорогі, чи то дуже дешеві речі. А між ними прірва. Ми хочемо, щоб люди прагнули до створення середнього класу.

Чим відрізняється ведення бізнесу у маленьких містах від мегаполісів?

Уве: Є три головні аспекти. Перший — це вартість. Чим далі від центру, тим дешевше. Другий — це ризики. В мегаполісах вони значно більші, бо тобі доводиться не лише будувати бізнес, а ще й боротись із конкуренцією. Третій — це вплив середовища. Коли ти працюєш у напруженій, стрімкій атмосфері великого міста, то буває складно побачити соціальний відбиток, що його лишає твоя компанія. У невеликих містах ти одразу бачиш результати своєї роботи, та це, безумовно, надихає.

Андреас: Перш за все, треба розуміти, що історія аутсорса заснована на значному дисбалансі. Одна й та сама робота оцінюється по-різному у різних містах. Наприклад, вартість послуг розробника у мегаполісі відрізняється від вартості тих самих послуг у маленькому місті. Ми не вдаємо з себе святих і не кажемо, що не використовуємо цей дисбаланс на свою користь. Але в той самий час, ми намагаємось якось його зменшити. Тільки уявіть, що розробник з Полтави має достатню освіту та досвід, щоб конкурувати з розробниками зі Швеції. Це відкриває цілий світ нових можливостей, дає людям шанс змінити своє життя та життя суспільства в цілому.

Чому ми почали цим займатись?

Уве: Більшою мірою ми воліли збалансувати розвиток країни. Український бізнес у своїй більшості зосереджується на великих містах, в той час як інші залишаються у пітьмі. Це таке собі замкнуте коло. Люди їдуть з маленьких міст, бюджет цих міст отримує менше податків, через що міста не можуть розвиватись та пропонувати людям перспективну роботу, яка могла б переконати їх не їхати. Єдиний спосіб розірвати це коло — це створити привабливі можливості в маленьких містах та вмовити людей дати їм шанс.

Андреас: Ми відкриваємо академії у невеликих містах, щоб допомогти розвитку цих регіонів. Ми маємо специфічну пропозицію — практичні курси, що вони допомагають знайти роботу в ІТ-сфері. Ми обираємо людей не за навичками чи спеціалізаціями, а за певним набором якостей та цінностей, які, на нашу думку, роблять їх більш зацікавленими у розвитку українського суспільства.

Уве: Коли ми відкриваємо нову компанію, ми створюємо можливості. Але на цьому історія не завершується. На кожну вакансію в ІТ припадає кілька супутніх позицій (рекрутери, маркетологи, тощо). В західних країнах таке співвідношення дорівнює приблизно одній-двом новим вакансіям на кожну нову роботу в ІТ. Але в Україні, де різниця між зарплатами в ІТ-індустрії та інших сферах безглуздо велика, кожна нова робота в ІТ генерує 3.8 нових вакансій. Це просто надзвичайний вплив!

Як це впливає на ІТ-сферу та економіку України в цілому?

Андреас: Наша головна мета — розвивати середній клас в Україні. 80% спеціалістів в Україні працюють на зовнішні ринки, від чого економіка країни лишається слабкою. Коли ми пропонуємо нові можливості працевлаштування у міжнародній компанії, ми створюємо приток інвестицій. Ми робимо це не тільки заради вливань в економіку, а також для того, щоб змінити світогляд людей і навчити їх відповідальності.

Уве: Ми бачимо, що відкриття Академій у невеликих містах вплинуло на індустрію в цілому. Ми не тільки підвищуємо рівень освіти в сфері ІТ, ми підсилюємо конкурентне середовище. Ми формуємо лояльність до людей з невеликих міст. Також ми активно скорочуємо гендерну нерівність у цій сфері, адже дві третини наших студентів — жінки. Ми отримуємо гранти від різних організацій, завдяки чому можемо надавати стипендії тим жінкам, які хочуть отримати технічну освіту. Таким чином ми заохочуємо ще 50% населення до ІТ-сфери та розхитуємо патріархальні засади цієї індустрії.

На які труднощі ми натрапили?

Уве: Молодь все ще вірить в те, що закордоном їх чекає краще життя. Можливо це так, а можливо що й ні. Але, коли так багато людей прагне поїхати, дуже складно знайти студентів у невеликих містах, які схочуть лишитись та навчатись. Інша проблема — світогляд. Мешканці великих міст мають більш прогресивні погляди. Це можна простежити по їх незалежності, самоорганізації та готовності нести відповідальність. А мешканці малих міст часто бувають пасивні та полюбляють перекидати відповідальність на когось іншого. Це спадщина радянського періоду, коли держава пильнувала за всіма аспектами людського життя та обмежувала індивідуальну свободу. Ми вважаємо, що це може змінитись, коли люди побачать можливості, що відкриваються перед ними.

Як це допомагає міжнародному бізнесу?

Уве: Я вірю, що створюючи нові академії у невеликих містах, ми маємо великі шанси змінити механізми функціонування бізнесу. Ось вам приклад. Якщо у Google вирішать відкрити нові офіси в Європі, вони почнуть співпрацювати з місцевими університетами, щоб навчити спеціалістів “під себе”. Цей процес може тривати три, чотири, а то й п’ять років. Ми маємо схожу концепцію — ми навчаємо людей згідно з певним вимогам компаній, але робимо це значно швидше. Клієнти Beetroot можуть співпрацювати з Академією, щоб, скажімо, створити цілеспрямований курс і вже за 3-4 місяці отримати спеціалістів, які б відповідали їхнім вимогам. Компанії не хочуть складати навчальні плани — вони хочуть мати кваліфікованих спеціалістів, і це саме те, чим ми займаємось. Ми обираємо тільки тих студентів, які мають достатню мотивацію, щоб навчатись, і це гарантує високій рівень знань у майбутніх професіоналів.

Андреас: Ринок праці стає більш глобальним. В Академії ми надаємо можливість отримати достатню компетенцію та долучитись до світової конкуренції. В довгостроковій перспективі ми хочемо вірити, що світ стане ідеальним, і всі зможуть конкурувати чесно й на рівних умовах, незалежно від місця проживання, раси або статі — спираючись тільки на свої знання та досвід.

Вакансії