Три роки тому Анастасія Крекотень радикально змінила спеціалізацію. Міжнародний економіст за освітою, вона пройшла курси Beetroot Academy для переселенців і вже на другому тижні після їх завершення отримала свій перший проект. Настя — WordPress розробниця в Beetroot.

У чому сила мультизадачності, роботи в Project Unit та як повернутись на проект з грудничком під боком — далі.

Анастасія Крекотень, WordPress Developer у Beetroot

Project Unit – це внутрішня команда Beetroot, що переважно працює з WordPress, PHP та JS фреймворками. Зараз, до речі, у Project Unit є кілька вакансій: розшукуються WP-розробники. Можливо, це ти?

Де я, а де ІT?

Ніколи не думала, що буду займатись розробкою. Де я, а де ІТ? Але це відчуття, коли ти щось створюєш, неповторне. Начебто пишеш набір символів, а він обертається на справний сайт.

WordPress для мене починався з плагінів ACF, Visual Composer та Slider Revolution. Далі були WPML, BuddyPress, Woocommerce, за ними — Google Analytics, AMP та Optimizely. Паралельно вчу та використовую PHP, JavaScript, бібліотеку jQuery. Я встигла попрацювати над різними проектами — від корпоративних сайтів до інтернет-магазинів, були проекти «з нуля» та підтримка поточних.

У моїй професії що не день, то новий виклик: тут без здатності швидко навчатись ніяк не обійтись! Простіше за все вчитись на практиці. На щастя, у Beetroot і практики, і підтримки вистачає: тебе завжди хтось виручить, покаже і розкаже що до чого. Зараз, наприклад, за порадою колеги, читаю Fullstack React. The Complete Book on ReactJS and Friends — допомагає мені з новим проектом на React.js.

Project Unit — робота без тиску та керівників

У Project Unit, як правило, немає поняття «керівник та підлеглий». Тут розробники самі відповідають за кінцевий продукт і час теж розподіляють самостійно. Це дуже зручно: ніхто не стоїть над головою і в команді складаються приємні товариські стосунки.

Звісно, у нас є тім-лід, який може поцікавитись, чи потрібна допомога, як просувається робота. Проте він ніколи не стане тиснути чи безпідставно критикувати нас. Окрім тім-ліда, ми можемо напряму говорити і з нашими клієнтами. І мені здається, пряма комунікація з замовником — велетенський плюс. Завдяки цьому можна уникнути ефекту «зіпсованого телефону».

Робота в Beetroot

Між США, Кувейтом та Швецією

Доволі приємні стосунки складались з клієнтами з різних країн. Я не зіштовхувалась зі стереотипними проблемами, які зазвичай приписують представникам різних національностей. Проте деякі культурні особливості все ж були.

Так, наприклад, з замовником з Кувейту у нас був справжній проект-перевертень. Ви напевно знаєте, арабській писемності притаманний зворотній нашій напрямок — справа наліво. Під час роботи над сайтом треба було зробити так, щоб обома мовами — арабською та англійською — все працювало як належить, всі переклади були залиті правильно. Завдання було не з легких, і за деякий час я зловила себе на думці, що беру вдома книгу і починаю її читати шиворіт-навиворіт.

Окрім того, мої клієнти з Кувейту полюбляли завершувати повідомлення трикрапкою: від цього текст звучав вже не як ділова переписка, а як якесь томне послання… А американці — навпаки, звучали напрочуд оглушливо, бо раз по раз писали свої повідомлення капсом. І тільки зі шведами у мене не було ніяких казусів — одразу ж знайшли спільну мову.

Важко було і йти, і повертатись

У мене тепер маленький син, і він, так би мовити, брав безпосередню участь у моїх останніх проектах, адже я продовжувала працювати протягом всієї вагітності. Настільки комфортно було на роботі і абсолютно не хотілось йти! В якийсь момент я все ж взяла декретну відпустку… і за три дні народила сина.

Дуже хотілось повернутись пошвидше, але я просто не уявляла, як це — працювати з малюком під боком, особливо, коли в місті немає ні рідних, ні близьких. Перед очима був приклад колеги, яка вже на третій місяць після пологів домовилась, що раз на тиждень працюватиме з офісу — щоб не втратити навички та соціалізуватись. Мені це вдалось тільки коли сину виповнилось півроку. На щастя, мій клієнт легко погодився на «особливі» робочі умови для мене.

Перші два тижні по поверненню до роботи я намагалась освіжити пам’ять і знайти бодай якийсь ритм. Після такої тривалої перерви можна і заіржавіти. Зараз я працюю з 75% навантаженням, з дому: син спить чи грається — я працюю, годинку чи дві, як вийде. І так — по 3-4 підходи на день. Про такий режим домовились з командою та тім-лідом і поки що з усім справляюсь.

Раніше я мала досвід одночасної роботи над декількома різними сайтами. Можливо саме завдяки цьому я навчилась швидко переключатись з однієї задачі на іншу. Знаю, що декому буває важко працювати з дому, однак коли я сідаю за комп’ютер, концентруюсь та цілковито занурююсь у роботу — навіть якщо це лише на годину.

Ми, до речі, писали про це явище «занурення у роботу». Воно називається «потік» і ось як у нього можна потрапити.

Мій досвід доводить, що немає нічого неможливого! Головне — мати бажання почати щось нове, не боятись змін та складнощів. Так, ймовірно, на самому початку шляху вам буде важко, часом здаватиметься, що простіше все кинути і повернутись до звичних справ.

Цей переломний момент стається з кожним, хто наважується вийти зі своєї «зони комфорту». Вибір за вами — подолати його та отримати нову цікаву професію чи піддатись тиску. Я обрала перше. І не жалкую про свій вибір: тепер у мене є не тільки робота, що приносить купу задоволення, але і друзі, що як і я, захоплені своєю професією.

Вакансії